Чин освячення здійснили отець Мирослав Ожибко та отець Андрій Лахман.

«18 років тому ми, однокласники, стояли з Тарасом на урочистій лінійці на подвір’ї третьої збаразької школи, які і нинішні випускники - радісно було на душі і сумно - закінчили одинадцятий клас і прощалися з рідною альма-матер. Але тоді ніхто з нас навіть уявити не міг, що буде війна в Україні, що Тарас Михальський піде добровільно захищати Вітчизну і загине ... загине як Герой. "Лисий", як ми його називали, будучи на передовій, не цурався роботи, хапав ази військової справи на льоту, завжди був готовий виконати наказ командування.

 19 жовтня 2014 року на бахмутській трасі на Луганщині, на так званій дорозі життя, яка вела до 32-го блокпоста, колону у якій їхав Тарас розстріляли "сєпари". Його тіло бойовики довго не віддавали побратимам. Згодом вдалося перепоховати останки у Старобільську, а у лютому цього року Тарас "повернувся" додому і був перепохований на центральному кладовищі в Збаражі. Шкода, що "Лисий" не встиг народити сина чи донечку, але знаю, що його племінники - Саша і Настуня будуть гідними його подвигу нащадками, звірятимуть свої вчинки з його вчинками. А хрещений і дядько дивитиметься на них з неба і радітиме успіхам, молитиметься за рідних і проситиме заступництва у Бога.

 Вірю, що Тарас та всі воїни війська небесного стали для нас покровителями, ангелами-охоронцями України. Герої не вмирають!», - пише у соціальній мережі Світлана Боднар

Фото: Світлана Боднар