Ювілярку почесною відзнакою Тернопільської обласної ради «За заслуги перед Тернопільщиною» ім. Ярослава Стецька нагородив голова обласної ради Михайло Головко.
«У свої 100 років — вона є активною націоналісткою і всім серцем вболіває за Україну. Каже, що на свій ювілей має такий же настрій і відчуває таке ж піднесення, як у 90-му, коли Україна виходила з-під радянського гніту, і благословляє нас на Перемогу. Історія життя старенької надихає і запалює», - поділився Михайло Головко.
Народилася Текля Миколаївна 24 січня 1923 року в селі Жерниця-Вижня (зараз його вже не існує — було спалене загарбниками).
У 44-му році, коли радянські війська зайняли Перемишль, українська молодь, уникаючи мобілізації, втікала в ліси. Активізувався повстанський рух. Залучили і жінок до справи. Текля тоді носила записки в косах (штафети).
Про те, як була зв'язковою, нікому не розповідала. Діти довідалися з розповідей її молодшої сестри і з тривожних маминих зойків уві сні.
У 46-му в зв'язку з операцією “Вісла” Теклю Миколаївну вигнали з рідної хати в Козівський район. Там її батькові вділили шмат поля, він засіяв, та врожаю не зібрав: радянська влада відібрала усе. А за те, що Текля збирала колоски у стерні на своєму ж полі — совєти молодій дівчині “впаяли” термін і відправили відбувати покарання у Воркуту.
Лише завдяки випадковому збігу та добрим людям молоду жінку помилували і через півтора року вона повернулася в Україну.
Працювала в сьогодні окупованій Макіївці на коксохімзаводі, очолювала бригаду шамотників. Пригадує, як їй доводилося приховувати радість з приводу кончини вождя у 53-му:
— Москалі плачуть, а я так ся тішу, що диявол помер, але боюся, щоб мене не викрили…
Теклю Миколаївну, як зразкову і сумлінну працівницю, відправляли до Німеччини на навчання. Боячись набути статусу ворога народу у сумнівні часи, відмовилася, втекла додому, де працювала дояркою.
У 90-му своїм щирим націоналізмом піднімала дух односельчан. Вони донині згадують її щемкі і радісні емоції: “Ми маємо свою фану!”
«Сьогодні вона така ж збуджена, як і тоді. Попри біль і тривоги тішиться незалежності України і вважає, що тільки націоналісти мають керувати державою. Ідею мами продовжує син, наш однопартієць, Володимир Пришляк. Саме від нього вона часто чує: “Ти мені сталіна пережила, брєжнєва пережила, ще путіна переживи, а далі — роби собі, що хочеш!”, - наголосив Михайло Головко. – Від душі бажаю, щоб це синове побажання збулося стовідсотково».
Хай Господь благословить пані Теклю здоров'ям, міцністю духу, миром у серці і всіма щедротами! Вона обов'язково має дочекатися нашої Перемоги і відчути цю радість на повні груди!
