Василь Маковський народився у перший місяць осені 1872 року в місті Бережани – час і місце смерті невідомі.

Гімназійні студії розпочав у Бережанах (1881 p.), а закінчив у Львові (1889).

Вчився у Львівській духовній семінарії, але не висвятився. Згодом студіював право і торгову справу у Відні та Римі. У 1895—1914, 1920—1930-х роках працював у Бучачі, був дорадником і співробітником Повітового Товариства Ощадності "Праця", чл. Старшинства місцевого т-ва «Сокіл», діяльний в українському тов-ві «Прросвіта», Після війни — заступник нотаріуса.

Початок першої світової війни застав його на відпочинку в Одесі.

Пробираючись додому, був арештований і відправлений у концтабір Талергоф.

Про його звільнення клопотав митрополит Андрей Шептицький і 12 листопада 1914 Василь Маковський вийшов на волю.

Про поневіряння у таборі пізніше напише книгу «Талергоф: Спогади і документи» (Львів, 1934). В 1918- 1919 pp. — заступник повітового комісара у Перемишлянах.

В 1920 р. знову у Бучачі - заступник нотаря. З 1930 р. — нотар у Ліську. Там почав письменницьку працю.

У 1933 році звільнений з посади поляками, Маковський переїхав у село Печеніжин (нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) і став війтом місцевої громади.

В 1944 р. арештований НКВС. Дальша його доля невідома. За деякими даними Маковський емігрував за кордон.

Був автор споминів "Талергоф", "Ґмінд", збірок оповідань, серед яких "Вістун з того світу". "Андрій на засланні", "Чорна коршма", "Суд над Іваном Гнатовим", "Тестамент Степана Кудрини" та ін. (видані до 1940 р.)

Деякі оповідання друкувалися в канадійському українському часописі «Правда» за 1973 -1974 рр.