Віта Бойко - власниця ательє, що в центрі Тернополя, пошила понад 50 гольфів для українських захисників.

Гольфи вже передали на фронт - зігрівають  наших військових. 

Родом Віта із Шумщини, але вже понад десять років живе у Тернополі.

Змалку привчалася до швейної справи біля мами-кравчині. Професійні навички здобула під час навчання в Острозькому училищі. Має також вищу педагогічну освіту, проте не вчителювала, більше душа лежить до кравецтва.

"Треба здобути таке ремесло, щоб завжди мати шматок хліба", - радила мені мама. А якщо в хаті є кравчиня, то і донька навчиться шити. Коли я вийшла заміж і переїхала до Тернополя, відкрила швейну точку на ринку. Згодом перебралася в центр міста. Швейна справа - не просто моя робота, а хобі. Маю щось пошити - сиджу до ночі, поки не зроблю, тішуся результатом, - розповідає Віта Бойко. - 24 лютого я мала йти на роботу, а ще - здати іспит в автошколі. О 5-ій ранку до чоловіка зателефонував товариш. Ми всі прокинулись. Почалася війна... Похапцем зібрали документи, теплий одяг. Першу ніч переночували в підвалі. У мене двоє синів - 6 і 8 років. Молодший - плакав. Наступного дня ми поїхали в Мирове на Шумщину. Хоча зараз невідомо, де спокійніше. Через поля від нашого села - Дубно. Недавно там прилетіла ракета... Ми в той час вечеряли і чули сильний гул".

У перші тижні війни жінка нарізала тканину для сіток на фронт, збирала з односельчанами банки, квасолю для виготовлення тушківок.

"А якось мені кум скинув оголошення, що потрібно пошити кофти для військових. Подруги Тетяна і Жанна допомогли мені викроїти, кума Уляна взяла на себе витрати на пошиття. Вийшло 54 гольфи різних розмірів. Нехай хлопцям буде тепло! Ми зробили невеличкий вклад у підтримку захисників, які боронять наш спокійний сон, наше завтра. Це спільна боротьба нашого незламного народу проти окупантів, - зауважує Віта. - Пишаюся, що ми - українці! У такий важкий час наш народ неймовірно згуртувався. Вірю, що переможемо! Продовжуємо боротися, не падаємо духом, підтримуємо Збройні Сили України. Наші захисники трудяться на фронті, а ми в тилу робимо, що можемо. Кожна волонтерська праця нині цінна. До мене в ательє іноді приходять військові, щоб переробити форму, щось підшити. "Все буде добре!" - кажуть. Вірю їм!".