У суспільстві виникають запитання - війна - Росія напала на Україну, а яка ж доля чекає церкви Московського патріархату на території України. 

Відповісти на ці запитання спробували активісти "Правого сектору". 

"Навіть не місяць триває війна, а окупанти втратили вже третину свого наступального потенціалу. Їхня економіка поступово виходить на маршрут російського корабля. В той же ж час, ми продовжуємо отримувати різнопланову допомогу від країн Заходу, що чітко говорить про перспективи цієї війни. Кремль її вже програв. Це лише питання часу, який працює на нас, - йдеться у повідомленні Правого сектору Тернопільщина. -  Московська авіація бомбардує мирні міста, і серед тисяч зруйнованих об'єктів цивільної інфраструктури страждають також і культові споруди. В основному – це православні храми московського патріархату. Особливо яскраво на цій хвилі виглядає авіаційна атака на Святогірську Лавру в Донецькій області. Мабуть, в релігійному центрі московського патріархату на Донбасі були війська НАТО, нацисти чи ще гірше – "Правий сектор"? Ні. Лише духовенство і цивільні миряни". 

Відтак, активісти "Правого сектору" на Тернопільщині бачать чотири шляхи розвитку цієї ситцації: 

1. Московський патріархат обмежиться відмовою поминати Кирила, залишаючись в підпорядкуванні РПЦ. Це призведе до стабільного відтоку парафій до ПЦУ і навіть, можливо, окремих єпископів зі своїми структурами. Але, швидше за все, відтік відбудеться лише на рівні вірян, громад і священників. Це буде шлях маргіналізації та сектантства. Будуть спроби зобразити із себе гониму церкву мучеників, але такий підхід не спрацює. Не виключаю окремі епізоди насильства, відносно заядлих москвофілів, чого б мені не хотілося. Та закономірність нікуди не дівається, копняки під зад вони отримуватимуть точно. Кажуть, що після цього мозок краще насичується киснем, і він починає працювати.

2. Розірвуть стосунки з РПЦ та проголосять автокефалію. Це може бути як спроба порвати з Москвою, так і наказ із Кремля для порятунку структури. На мій погляд, найбільш імовірний варіант. Таким чином вони потраплять у свою ж пастку про неканонічність, яку багато років, як мантру промовляли в бік УПЦ КП та УАПЦ до утворення ПЦУ та отримання Томосу і після. Звісно ж, таку "автокефалію" може визнати лише РПЦ, а це буде ще одною ознакою "руки кремля". Так вони знову ж потрапляють на шлях маргіналізації та сектантства. Ще одна пастка, яка їх чекає на такому шляху – потрапляння під пряму юрисдикцію Вселенського Патріарха, який однозначно вкаже їм один єдиний напрямок на приєднатися до Української Церкви, на чолі з Митрополитом Епіфанієм, або сідати на російський корабель.

3. Ініціюватимуть об’єднавчий Собор ПЦУ та УПЦ МП. Але тут є один момент. Запізнилися на кілька років, бо цей собор вже відбувся у 2018 році. Кожен їхній єпископ був запрошений на такий Собор, в результаті якого постала ПЦУ. Гратися в такі ігри не буде ні наша Церква, ні Константинопольська Патріархія.

4. Проведуть Собор УПЦ МП і приймуть рішення про розпуск Митрополії, з метою прийняття рішень Собору від 15 грудня 2018 року. Найкращий для них варіант та найменш імовірний для реалізації. При такій схемі до ПЦУ перейдуть майже всі структури РПЦ, які існують в Україні. З окремих одиниць буде утворена маргінальна група сектантів, які спробують залишитися під омофором московської патріархії, щось типу церкви московської діаспори в Україні. Це варіант найбільш безболісний для них, але таке рішення суттєво знизить якість нашої церкви і призведе до певної внутрішньої напруги. Але я вірю в достатній рівень ПЦУ, аби поступово "перемолоти" і "повикидати" все, що не має стосунку до Церкви Христової.