З красивою датою прийшов привітати ювілярку міський голова Тернополя Сергій Надал.
«Від імені усіх тернополян бажаю Вам у цей святковий день міцного здоров’я, родинного затишку, душевного спокою. Нехай Бог оберігає Вас!», — побажав він іменинниці.
За словами голови ГО "Мальовниче Тернопілля" Володимира Бойка, Софія Олексіївна — рідна сестра його діда.
«Ювілярка каже, що пережила сталіна, переживе і путіна! Софія Москвяк (Бойко) народилася 25 лютого 1922 року на Львівщині в селі Кропивна, що знаходиться на 20 км південніше містечка Золочів. Батьки Бойко Олексій та Варвара виховували 7 дітей: окрім Софії старших Михайла, Ганну, Марину та молодших Теклю, Федька та Петра.
Софія навчалася в семирічній школі у рідному селі. Навчання проводилось польською мовою, але жителі села не відмовлялися від рідної – української. Сім’я займалася землеробством та плекали домашню худобу. Дітей виховували в християнських та національних українських традиціях. Часто ходили на відпусти до монастирів у Краснопущі та Уневі.
Родина пережила першу російську окупацію, потім - прихід німців та другі совіти.
Найстарший брат Михайло був активним упівцем, а сама Софія часто передавала звістки в сусідні села та отримувала зворотну інформацію. Брат Михайло отримав від радянської влади 10 років тюрми, а всю сім’ю виселили до Сибіру. Софії деякий час вдавалося переховуватись в родичів, які проживали в сусідніх селах, але, зрештою, доля відправила до Сибіру і її. В Кемеровській області вона працювала на вугільній шахті.
Там вона познайомилась із ще одним упівцем, який до смерті Сталіна відбував десятирічний тюремний термін в мордовських таборах разом із її рідним братом Михайлом. Це був Москвяк Семен, родом із села Підсадки поблизу Пустомит. Вони одружилися. У подружжя, коли сім’я вже квартирувала у Великій Березовиці біля Тернополя, народився син Михайло. Але, нажаль, він помер у 3-річному віці не перенісши вродженої хвороби.
В Тернополі Софія працювала на цукровому заводі, а пізніше - техпрацівником в магазині із залізничної системи, а чоловік Семен був будівельником. Вони, як свідомі українці, брали участь у всіх патріотичних акціях (мітингах, пікетах, посвяченнях братських могил, відновленнях греко-католицьких церков), які проходили в місті та на околицях.
Помер чоловік Семен у 1995 році, вже дочекавшись Незалежності України. До цього часу Софія проживає в Тернополі разом з моїми батьками», — розповідає у дописі в себе на ФБ-сторінці Володимир Бойко.
