Анастасія Пашко з Галущинців Підволочиського району святкує сторіччя. З ювілеєм її привітала вся родина та представники громади. Дочка ювілярки – Ніна Марущак розповіла Суспільному, що в Анастасії Пашко двоє дітей, п'ятеро внуків, семеро правнуків, шестеро праправнуків.

"Все життя мама була до нас терпеливою і доброю: не сердилася, не кричала, багато працювала, ніколи не сиділа, склавши руки", – каже жінка.

Чоловік Анастасії Пашко був ветераном Другої Світової війни, помер 35 років тому.

"Я народилася в Польщі в селі Бабиці Білгорайського повіту Люблінського воєводства. У ранньому віці ледь не вмерла від тифу. Після війни нас переселили. У часи Другої світової німецькі нацисти хотіли мене розстріляти", – згадує Анастасія Пашко. - Одного разу вони робили облаву з псами в лісі, то я сховалася в мочарах, вирила яму під пнем, виламала очеретяну трубочку, щоби дихати, і просиділа так два дні. Лишилася живою. Вдруге зловили мене, побили, змусили вирити самій собі могилу. Але односельчанин заручився за мене, сказав, що я не партизаню і не в підпіллі, то мене й відпустили".

Анастасія Пашко все життя працювала в колгоспі. У вільний час шила людям одяг, в'язала, вишивала.

"Моя мама прожила 90 років, сестра – 91, і мене Бог обдарував такою милістю – дочекати ста літ", – каже ювілярка.

"Мама має добру пам'ять, восени ще виганяла курей із грядок, і зараз нами, молодшими, підкеровує", – розповіла Ніна Марущак.