Про це у своїх дослідженнях повідомив історик та науковець з Тернопільщини Руслан Підставка.
"Мій "фейсбучний друг" з Рівного надіслав посилання на книгу Зигмунта Пширембеля "Історія цукроваріння в Польщі" (т. 1, Варшава, 1927), де серед іншого виявились дуже цікаві матеріали. "Традиція" твердть, що "У середині XIX ст. тут ( в замку) працював цукровий завод, під керівництвом генерала Бема, а 1896 року в замковому палаці відбулась пожежа (Вікі. укр.)". Сайт заповідника сенсаційно констатує, що "нащадок Потоцьких" (думаю, що хіба - ПОЗАШЛЮБНИЙ) генерал Бем влаштував у замку цукровий завод", а Анатолій Малевич у "Літописі землі Збаразької" (1996) пише, що "у 1896 р. сталася пожежа на цукровому заводі, який знаходився у Збаразькому замку". Навіть універсальний "Географічний словник Польського Королівства..." цукроварні у Збаразькому замку присвятив одне речення: "Біля 1833 р. влаштовано в замку цукроварню. котра після кількох років занепала". І то з посиланням на якісь "Розмаїтосьці" ("Всяка всячина). Львів 1833, № 14). По-перше, у 1830-х роках Юзеф Бем ще не був генералом, а майором. По-друге, до родини Потоцьких він не мав жодного відношення і по-третє, в 1896 р. ніякої пожежі на цукровому заводу не було, бо вже не було самої цукроварні", - відзначив Руслан Підставка.
За словами дослідника, згідно автентичних джерел - "...цукроварня в Збаражі, закладена між 1830-м та 1833 (найпізніше) роком за Францішка графа Потоцького, укомплектована найновішим технічним обладнанням і знаходилася в одному з крил Збаразького замку відповідно перебудованого згідно планів "Великого Архітектора Бема", занепала в 1834 р. "в результаті поганого адміністрування, дорученого випадковим людям і обидва новачки". Дороговартісне, як на той час, обладнання тої фабрики купив Матеуш граф Міончиньський".
"Тепер, щодо наведеної в книзі графіки. Це маловідомий портрет графа-фундатора Францішка "Вінцентійовича" Потоцького та рисунок "Замок в Збаражі, перероблений на фабрику цукру". Аналіз відповідності цього рисунку і сучасного вигляду замку в Збаражі був зроблений нами в одній із статей під назвою "Збаразький замок у ХІХ ст.: іконографічні та наративні джерела до реновації пам’ятки", але встановити його авторство так і не вдалося, - зауважив пан Руслан.
Як відзначив науковець, у згаданій книзі знаходиться невідомий обгорілий документ, що проливає світло на цю проблему.
"Цитую (у власному дослівному перекладі): "Вигляд замку Збаразького рисований через В-го Бема Великого Архітектора дня 3 березня 1830 р. дарував Генрихові Літинському - на пам'ять. Був спалений смолоскипом в Старо Бродах 6 (нерозбірливо) 1846. Куплений від п. Літинського через Іполіта Ступніцького і офіруваний Вельможному Пану Павліковському, як вияв вдячності. Львів дня 21 жовтня 1850." Іполіт Ступницький - це відомий журналіст і видавець, автор БАГАТЬОХ книг, присвячених історії і географії Галичини періоду Австро-Угорщини, а "пан Пвліковський" - це, по всій вірогідності, Юзеф Гвальберт Павліковський, або його брат Ян - фундатори "Музею Павліковських", енциклопедисти, публіцисти, політики і т.д., і т.п, - підсумував Руслан Підставка.
