- За дві години ти поїдеш. Я, як завжди, обійму і поцілую всіх на прощання. Пригорну тебе. Сьогодні на Схід вирушає ще одна часточка мого серця. Ти маленька і тендітна, але сили духу вистачить на десяток бійців. Тоді, давно, ще в іншому житті, коли починався Майдан, ти була зі мною. Більше року ми разом. Я не плакатиму. Я обіцяла тобі і собі. Я просила твою маму, аби не плакала. Ми пишаємось тобою. Ми любимо тебе, наші маленька краплинка, наша велика Вільна Людино! – писала сьогодні у Фейсбуці Лілія Мусіхіна.

Ще вчора під час зустрічі з бійцями батальйону «ОУН» вона сказала, що якби у неї була хоча б краплина сумніву щодо цих людей, то ніколи б не наважилася на такий крок, але заступнику командира батальйону Борису Гуменюку тернопільська волонтерка повністю довіряє, адже такої дисципліни та організованості немає в жодному підрозділі ЗСУ.

- Дякуємо вам, за те що ви є, що в нас у Тернополі є люди, в яких слово «град» асоціюється з опадами, це тільки завдяки вам. Ми ж маємо бути готовими поповнити ряди цих добровольців, - зазначила Лілія Мусіхіна. - В батальйон ОУН не женуть насильно, туди жене Україна, яка стукотить в кожного між ребер. І Україна – це не визначення територіальне, Україна – це приналежність генетична, кровна, тож сьогодні ми зобов’язані зберегти Україну та перебороти свій страх, ставши до лав захисників.