Поминальні заходи традиційно відбулись біля монументу – пам’ятника жертвам депортації 1944—1946 років у сквері імені Митрополита Андрея Шептицького.

Символічне дерево без коріння – це лемки без своїх земель. Воно відображає страшні події, які довелось пережити депортованим українцям. У його кроні — постаті згорьованих людей, які зібравши пожитки на вози, покидають свої домівки, а позаду: храми, цвинтар, хати та одинокий сумний лелека, як символ дому, який знаходиться там — на малій Батьківщині, і чекає своїх господарів.

Додамо, що у 1944-1951 р.р. понад 700 тисяч українців примусово виселили з їхніх домівок під час «взаємного обміну населенням» між Польщею та УРСР

За даними Українського інституту національної пам’яті, людей позбавляли майна, порушували їхні права та забороняли повертатись на рідну землю.

Акція «Вісла» стала продовженням депортації.