Саме тоді його встановили на зведену раніше двоярусну вежу міської ратуші, повідомляє Державний історико-архітектурний заповідник Бережан.

У ХІХ ст. годинник на ратуші цілковито регулював ритм життя міста. Під його бій учні місцевої гімназії бігли на заняття та перерви, на певну годину почали призначати громадські зібрання та культурні заходи. Так тривало майже століття.

Перша світова війна внесла свої корективи в соціальний та економічний розвиток Бережан. Годинник на міській ратуші внаслідок відсутності належного догляду зупинився… Лише у 1925 році, готуючись до пишного святкування 400-річної річниці отримання містом Магдебурзького права, над міськими вуличками зазвучав новий годинниковий дзвін, створений лемківським майстром Міхалом Месовічем.

Існує версія, що у механізмі цього годинника були використанні рубіни. Однак під час реконструкції за радянських часів коштовне каміння безслідно зникло – їх замінили металевими деталями. Після Другої Світової війни годинник обслуговував майстер Йосип Дурисвіт, а в 60-х рр. ХХ ст. – Михайло Герета та Мирон Дяк.

У 70-х роках ХХ ст. годинниковий механізм було відремонтовано у Львові бережанцем Зиновієм Мігоцьким. Цифри, виготовленні цим майстром, були емальовані. У 90-х його знову ремонтували. Тоді ж на годинниковій вежі ратуші встановили флюгер із зображенням Юрія-Побідоносця.

Тривалий період годинник обслуговував електромеханік Петро Турчин, потім його замінив працівник краєзнавчого музею Богдан Харів.

Протягом останніх років можна було почути часті нарікання на роботу міського часоміра: показує годину неправильно, не працюють усі циферблати тощо. Реставраторів для давнього механізму не знайшлося, і в 2017 р. львівський майстер Олексій Бурнаєв встановив електронний.