Рейтинг українських костелів, від яких перехоплює подих, опублікувало видання Coma. Окрім костьолу Святого Станіслава (початок 20 ст., Чортків (Тернопільська область), у ТОП-7 віднесли також:

Костел Єльжбети. Церква Ольги та Єлизавети, 1903-1911 рр., Львів
Костьол Петра і Павла, 1616 р., Луцьк
Собор Святого Юра, 1744-1764 рр, Львів
Костел Св. Йосипа, 1886 р., Миколаїв
Миколаївський костел, початок 20 століття, Київ
Воскресенський собор (колишній костьол єзуїтів), 1753-1763 рр., Івано-Франківськ.

Сам же Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава (саме таку повну назву має храм) вперше зведено у 1610 року для монастиря домініканців. Костел і сьогодні виглядає як оборонний, а в давні часи ще й був оточений високими оборонними мурами з баштами, залишки яких і досі збереглися з тильного боку храму. То ж під час численних нападів татар за храмовими мурами переховувалося місцеве населення. Наприкінці 19 століття костел вже не вміщував усіх парафіян, кількість яких постійно зростала. Тому старий костел з частиною мурів частково розібрали, а на його місці стараннями Яна Саса-Зубжинського, польського архітектора, постав новий величний храм у стилі надвіслянської готики, який прикрашали скульптури святих.

У 1914 році російські війська зняли та вивезли дзвони. Залишився лише один, найбільший, який окупанти не змогли зняти. Але і його через 3 роки вивезли німці, розбивши на частини і знявши. За два роки дзвони повернулися на своє місце. У 1941 році перед наступом німців костел і монастир підпалили, а майже всіх отців і монахів-домініканців замордували на околиці Чорткова. До 1946 року костел ще певний час належав римо-католикам. У 1947 році його передали православним, а у 1959 році перетворили на склад міськторгу. Наприкінці 80-х років храм повернули домініканцям.