7 липня ПЦУ відзначає Різдво Іоана Хрестителя.

"Це свято не має жодного стосунку до ворожінь, пошуків "чарівної квітки" папороті чи стрибків через багаття – звичних атрибутів язичницького "свята Івана Купала", – зазначають в церкві.

У церковному уставі прямо не згадується заборона щодо народних купальських гулянь, однак безперечно заборонені ворожіння, сороміцькі ігрища та стрибання через вогонь як відгомін поганського "обряду очищення".

Також в ПЦУ розповіли хто такий "Іван Купало" та звідки він взявся.

"У 1830 році Микола Гоголь написав свій "Вечір проти Івана Купала". Та ще двома століттями раніше це свято ніхто так не називав. Більше того: в принципі не існувало жодного божества, на честь якого могли б назвати ці язичницькі гуляння. Вперше "Купало" згадується у Густинському літописі XVII століття. І, як припускають історики, з’явився він унаслідок помилки літописця, який сприйняв спосіб святкування ("купання", "купайла") за ім’я божества.

Язичники поклонялися сонцю, тож не дивно, що їхні масові ігрища та обряди "очищення" вогнем і водою проходили наприкінці червня, у день літнього сонцестояння. Унаслідок введення григоріанського календаря святкування перенеслося на початок липня (що насправді є дивним, адже який сенс поганські ігрища прив‘язувати до церковної традиції), збіглося з християнським святом Різдва Іоана Предтечі та отримало другу частинку своєї назви – "Івана", – йдеться у дописі.