Попри це, чоловік не має жодної мистецької освіти. Пан Михайло майже все життя займається різьбою. Різьбярську справу ще з дитинства підглядав у батька, який різьбив із липи.
Він закінчив чотири класи початкової школи в Гутиську, а вже від п’ятого по десятий вчився у середній школі в Підвисокому, пише «Україна молода».
Тим часом талант різьбяра і скульптора нуртував у генах Михайла і просився назовні. Врешті, зумів матеріалізуватися у сувенірних роботах. Бо ще до служби в армії Михайло п’ять років працював на Львівській фабриці художніх виробів імені Лесі Українки, де вирізьблював різні сувенірні фігури.
А в 1968 році директор Бережанського лісгоспу запропонував пану Михайлові Завійському роботу в сувенірному цеху цього підприємства.
Михайло Завійський упродовж багатьох років працює в царині як рельєфної, так і об’ємної різьби. Він приділяє увагу кожній деталі, кожній рисочці на обличчі і складці на одязі своїх персонажів та розмальовує їх. Різьбить здебільшого з липи, хоча іноді створює частини виробу (як, наприклад, деякі ікони) з груші, акації, дуба.
З початку 2000-х майстер звернувся до козацької тематики, і почав «знаходити» в дереві образи гетьманів, отаманів і простих козаків, передаючи при цьому їхній емоційний стан. Але насамперед заглиблюється в героїчне життя козацьких ватажків.
Скажімо, різьбяр вивчив найцікавіші штрихи біографії легендарного отамана Запорозької Січі Івана Сірка — перемоги в битвах проти татар і турків, наказ — відрубати йому по смерті руку та з нею ходити в походи... І з таким багажем інформації народилася скульптура безстрашного, як вихор, Івана Сірка.
Його унікальна робота — декоративні шахи. Їхня художня сутність — навпроти козацького війська під проводом Богдана Хмельницького вишикувалося польське військо, яким командував король Ян Казимир. Михайло Завійський уважно вивчив військовий стрій козаків і поляків XVII століття, щоб «одягнути» в нього шахові фігури, і понад два місяці вирізьблював їх.
Тепер ці декоративні шахи зберігаються в Бережанському державному історико-архітектурному заповіднику і стають невід’ємним атрибутом свят і фестивалів у Бережанському замку.
Михайлові близька доля лемків, вигнаних з батьківщини. І він «зафіксував» у дереві образ лемка — збідованого, на плечі якого звалилися злидні і безвихідь, а з іншого боку вирізьбив хазяйновиту і дбайливу лемкиню. Не оминув увагою і постать легендарного опришка — Олекси Довбуша, якому присвятив декілька робіт.
В останні десятиліття різьбяр iз головою занурився в релігійну тематику. Він створив барельєф Почаївської Божої Матері й напрочуд цікаві барельєфи святого Серафима Саровського.
Пан Михайло Завійський присвятив творчості усе своє життя. Лише трудового стажу в нього назбиралося 45 років.
«Як бачу образ, так і створюю його», — в цьому простота, загадка і водночас розгадка таланту цього майстра різьби і скульптури.
