Життя її не балувало… Колись, як і сотні тисяч інших українців,що населяли тодішню Польщу, її під дулами автоматів вигнали з рідних країв. Вже тут, у  Курниках, вона знайшла свою любов, народила і разом з чоловіком ставили на ноги двох дочок. Зараз у неї троє онуків, четверо правнуків.

Ще буквально минулого року вона сама без сторонньої допомоги поралася на городі біля власної хати: сапала, полола, копала картоплю. Але як буде цього року… хтозна — не так давно на життєвій дорозі пані Розалії трапилось чергове випробування — вона у тяжкій формі перехворіла на коронавірус. Та жага до життя творить дива. І хоч пенсіонерка ще не зовсім відновила сили після недуги, але вже зараз досить жвава та активна.

«Ще маю багато справ. Наприклад, за правнуком приглянути», — говорить з посмішкою ювілярка.

З поважною датою, 90-річчям, приїхали привітати Розалію Дмитрівну заступник Байковецького сільського голови Віктор Пулька, начальниця відділу соціального захисту населення Любов Хавтур і староста Курниківського старостинського округу Володимир Гуль, які вручаючи їй квіти і дарунки, бажали якнайшвидше набиратися сил та жити ще довго-довго, аби гості навідалися сюди ще і на століття.