Мова піде про село Кобилля. 

"Дослідження будь-якого населеного пункту розпочинаємо, зазвичай, з Вікі (укр.) та “Тернопільщини. Історії міст і сіл”, де початки села датують 1545 роком. На пам'ять прийшов тілько один документ з такою датою – це "Ревізія замків Волинської землі в половині ХVІ ст.", опубліковані А. Яблоновським у 6-у томі "Історичних джерел". Географічний покажчик видання на стор. 106 і 107 "обіцяє" нам такий топонім з назвою "Kobyla", але в одному випадку село належить до Красилівського замку (ст. 106), а в другому – до Кузьминської волості (ст. 107). Так що, до "нашого" Кобилля ці населені пункти не мають жодного відношення. Це раз, - наголосив Руслан Підставка".

За словами науковця, за тими ж “першоджерелами”: "У середині 16 ст. село власність Острозьких". По-перше, 1545 рік, в принципі, і є середина ХVІ ст., а от у відомому привілеї короля Зигмунда І кн. Константину Івановичу Острозькому на маєтки по бабці його дружини, кн. Марії Семенової Ровенської і її чоловіка кн. Семена Васильовича Несвіцького від 04 травня 1518 р. Кобилії (в різних модифікаціях назви) ще немає.

"Найдавнішою, документально підтвердженою, письмовою згадкою про поселення, в транскрипції "Кобильне" (що належало до Колоденського замку/волості) вважаємо “Подимний реєстр 1629 р.”, за яким коронний підканцлер Томаш Замойський платив податок в цьому селі за 36 димів (тобто, трохи більше 200 мешканців). На підтвердження цього можуть служити села, що фігурують поряд з об’єктом нашого дослідження, а це: Олишківці, Чумалі, Гніздичне, Болязуби, Новики та ін, - відзначив дослідник. -  До речі, в цьому джерелі згадується і ще одне “Кобиллє” (106 димів) Корецької волості/князівства Луцького повіту у володінні князя Кароля Корецького та, вже знайоме нам, “Кобиллє” (46 димів) Красилівської волості Кременецького повіту у володінні Домініка кн. Заславського. Таким чином, на кінець 30-х років ХVІІ ст. в нашому регіоні (Волинське воєводство) є 3 (три!) Кобилля (“кузьминське”, “красилівське” і “корецьке”), а “наше” Кобилля — зовсім не Кобилля, а “Кобильне”.

Та ж “Тернопільщина...” також відзначає (правда, без посилання на джерело), що “на початку 17 ст. населений пункт зруйнували татари”. Якщо “початок 17 ст.” - це перша третина ХVІІ ст., то жодних татарських нападів на Збаражчину не було, бо ще на 1601 р. всі “села къ грунту татарами спаленные и спустошенные, пусты и людей в них нимашъ“.

"Викликає сумнів також, що “село згадане під час Національного-визвольної революції українського народу 1648-1767 р.” По-перше, в жодному з Діаріушів, “Реляції Кучваревича” чи в “Громадянській війні...” С. Твардовського, або, тим більше, в “Історії війни козаків проти Польщі” П. Шевальє топоніму Кобилля(є) я не зустрічав. Немає його і в українському “Літописі Самовидця”, а той “сам все бачив”. Особливо дивує КІНЦЕВА крайня дата завершення “національно-визвольної (не мало-не багато) революції” - 1676 р., коли ще чотири роки тому розпочалася польсько-турецька війна -окупація Поділля (1672, Бучацький мир), а в 1767-му щойно була підписана Журавненська мирна угода. Початки Кобилля— І-а третина ХVІІ ст., - підсумував Руслан Підставка".