Історик дослідив, що "Український популярний тижневик для Тернопільщини і Золочівщини "Тернопільський голос" № 36 за 06.09.1942 р. опублікував статтю "Торговельна школа в Збаражі. Гарний приклад для роботящих учнів". Про це він написав на своїй сторінці в мережі Фейсбук.
"Торговельна школа в Збаражі закінчила шкільний рік 8 серпня ц. р. В першім році ходило до торговельної школи в Збаражі 172 учнів, учило 8 учителів. Клясифіковано 167 учнів; добрий поступ одержало 160 учнів і вони переходять до II кляси. Рівночасно при кінці липня переведено вписи до 1 кляси, а в днях від 3—6 серпня від бувся вступний іспит до першої кляси; його склало 101 учнів. Тому, що ще зголошуються здібні хлопці і дівчата, в перших днях вересня будуть переведені додаткові вписи і вступні іспити. Спеціяльно обраний Комітет підготовляє приміщення для бурси в Збаражі. В минулому шкільному році Український Повітовий Комітет доживлював кільканадцять найбідніших і найздібніших із своїх власних засобів. Три учні, які одержали найкращі поступи, вже практикують під час вакацій в Повітовім Союзі Кооператив у Збаражі",- йдеться у статті.
Руслан Підставка підсумував, що кількісні і якісні показники професійної освіти, як для військового часу, досить пристойні.
"Ще треба згадати, що збаражська торговельна школа під проводом учителів працювала один день в тижні продовж місяця при виправі доріг. А тепер учні з міста Збаража під проводом учителів зорганізувалися в кольону, яка щодня ви їздить до одного з фільварків на жнива. Вони працюють цілий день, а вечором вертаються до Збаража. Поодинокі фільварки, вдячні за поміч, радо присилають підводи і прохарчовують молодих робітників. Цей приклад дуже гарно і додатньо впливає на місцеве українське населення", - пишуть у матеріалі.
Історик додає, що допомагаючи фільваркам, учні школи забезпечували собі харчування протягом навчального року. Це була своєрідна виробнича практика з натуральним розрахунком.
В газеті також зазначили, що директором школи був проф. Бабяк Павло, який рівночасно був і директором Повітового Союзу Кооперативів у Збаражі.
Руслан Підставка наголосив, що згаданий професор П. Баб'як, був уродженцем сусіднього с. Курники, випускником Тернопільській українській гімназії (1910—1914), Українського таємного університету у Львові та Ягеллонського університету в Кракові. З 1919 р. він стає доброволцем УГА в чині хорунжого і поручника, у 1922—1923 роках ув'язнювався польською владою. В період 1931—1939 р. Павло Баб'як працював у повітовому союзі кооператив (ПСК) у Збаражі, згодом учителював, а в період німецької окупації – директором Збаразької торговельної школи. Перед приходом "других совітів" виїхав до Австрії, де працював директором української гімназії в Зальцбургу. З 1950 р. - директор кредититової кооперативи «Самопоміч» (до 1963) й ощадної каси «Певність» (до 1969) у Чикаго (США), один з ініціаторів і меценатів будівництва в Чикаго собору св. Володимира і Ольги.
