Він був учасником Революції Гідності ще від її початку. Брав активну участь в усіх подіях Майдану. Ввечері 18 лютого 2014 року загинув від вибуху гранати під час атаки силовиків біля барикади поблизу Будинку профспілок.

 «Ми закидали міліцію коктейлями Молотова, вийшли з двору і всі кажуть, що треба йти відпочити. А Сашко перебиває: „Ні, нікуди не йдемо, тому що людей небагато, Беркут може прорвати кордон“. Ми погодилися. За годину він отримав смертельне поранення», — пригадує побратим з Майдану Сергій Мерчук. 

Пораненого Олександра Капіноса відвезли до лікарні, де йому зробили операцію. Перед операцією Олександр був при свідомості. Сказав, що в нього стріляли. Навіть тоді переконував: «Все буде добре, ми переможемо!».

Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною. 19 лютого помер після 4-годинної операції в лікарні — зупинилось, не витримало серце.

Зараз в знак пам’яті про Героя України, на місцевому клубі села Куликів Кременецького району висить меморіальна дошка Олександрові Капіносу. В його рідному селі Дунаєві, на честь патріота встановили пам’ятник і назвали вулицю. Також  на будівлі Національного лісотехнічного університету України, де вчився Олександр, висить пам’ятна дошка.