"На великому повечір'ї, під час Різдвяної всеношної, церковний хор виконує гімн-молитву «З нами Бог», в якому ключовими є слова: "З нами Бог, розумійте народи (в оригіналі, "язици"-язичники) і ПОКОРЯЙТЕСЯ, БО З НАМИ(!) БОГ"! Фраза піснеспіву скомпільована з висловлювань 8 і 9 глави пророка Єшаяху (Ісаї), які завершуються так: "Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог"! В першоджерелі, а це - Танах (Невіїм, Йешайа – 8:9-18), іудейський пророк попереджає язичницькі народи ближні і дальні, про те, що всі їх ворожі, військові і політичні наміри проти іудеїв не вдадуться і будуть зруйновані, БО З НИМИ(!) БОГ! Це не завадило піснеспіву стати (на думку окремих дослідників) провісником національного гімну України (поряд з "Боже Великий Єдиний…", "Як умру, то поховайте…") "Ще не вмерла України…" і стати бойовим девізом багатьох народів («Nobiscum Deus» (лат.), «Gott mit uns» (нім.), «Съ нами Богъ» (рос.)), - відзначив Руслан Підставка. "

Також, за словами науковця, гордістю нації є виконання багатьма мовами світу нашого "Щедрика" в обробці Миколи Леонтовича. Особливо захоплює нещодавня його інтерпретація хором ВПС США. Щедрівки, зазвичай, виконувалися в другій частині Різдвяного циклу свят, але останнім часом спостерігається трансформація "Щедрика" із щедрівки в колядку (можливо, через його популярність в Західному світі, який відзначає Різдво 25 грудня). Ніколи не звертав увагу на текстовку цієї популярної колядки-щедрівки, а даремно!

"В суворі (колись) зими (особливо, напередодні "Йордану") повернення з Північної Африки ластівок – це, дійсно, виглядало б, як "різдвяне чудо", чи фантастика. Адже, ці птахи-метеорологи прилітають наприкінці березня – на початку квітня і стають провісниками справжньої весни. Але, якщо врахувати, що колись користувалися десятимісячним (місячним) річним календарем, в якому першим місяцем Нового року (пробудження землі і нового циклу польових робіт) був Martius (на честь бога війни, по-нашому - марець-березень), то все стає на свої місця. Щедрівка писалася нашими предками на честь святкування Нового року, орієнтовно, біля весняного рівнодення (в останій декаді ХХІ ст. - це 20 березня), КОЛИ І ПРИЛІТАЛИ ЛАСТІВКИ! До речі, другий-четвертий римські місяці мали власні назви (Aprilis — «розкриватись»; Maius — на честь Майї – матері бога Гермеса; Junius — на честь головної богині Юнони), а далі фантазії не хватило (або решту богів були не достойні) і місяці стали нумерувати: 5 – Quintilis; 6 – Sextilis; 7 – September; 8 – October; 9 – November; 10 – December, - наголосив Руслан Підставка".