"Ще раз- про релігійні пріоритети кн. Януша Збаразького. Дискусія щодо віросповідання одного з найколоритніших князів Збаразьких, лицаря, козака і сенатора, кременецького старости і брацлавського воєводи Івана Миколайовича (відомого у фаховій та науково-популярній літературі, як Януш) актуальна і досі, - відзначив Руслан Підставка. - За В. Добровольською, він уже католик перед 1579-1582 рр., під час "московського походу" Стефана Баторія. Покликається авторка монографії про “останніх Збаразьких” на папського легата і посердника на польско-московських переговорах, посланця Святого Престолу до Івана Грозного, єзуїтського монаха Антоніо Поссевіно (Antonio Possevino), який назвав послів польського короля Альберта Радзивіла і Януша Збаразького – "католиками". Припускаю, що цей його вислів в "Діаріуші" (1582 р.) не можна вважати остаточним вироком, щодо релігійної приналежності Януша, адже для чужоземця (іспанського італійця) поляки були католиками, а московити – схизматиками, яких потрібно було навернути до унії з Римом".

За словами дослідника, кандидатура Івана IV, як реального претендента на польську корону, навіть серйозно розглядалася на сеймі ще в 1573 р., зрозуміло, в обмін на визнання Московською державою Флорентійської унії і навернення до лона католицької церкви.

"В таких обставинах використовувати слова папського легата, як підтвердження офіційного віросповідання князя Збаразького пані Вандою Добровольською, виглядає не зовсім коректно. Інший аргумент дослідниці базується на тому, що старший син Януша — Єжи (Юрій), який народився у 1574 р., був охрещений згідно з латинським обрядом, як католик. Оскільки, мати Юрія (кн. Анна Святополк-Четвертинська) була православною до кінця життя, то виглядає логічним, що віру для сина вибрав саме батько Януш. Але це не дає 100 відсоткової впевненості, що і він сам на цей час був католиком. Вікі (рос.), без посилання на джерело, називає його протестантом-кальвіністом, напевно тому, що його сучасники з цього княжого роду (“перший Корибутович” дядько Стефан, його дружина, діти та ін.) притримувалися віровчення Мартіна Лютера і Жана Кальвіна. - наголосив Руслан Підставка. - За Г. Литвином, батько "останніх Збаразьких" – православний, а з 1603 р. – уніат. Аргументами колишнього Посла Польщі в Україні були: фундація православного храму Преображення Христового 1600 р. на Чернечій горі між Збаражами та заповіт бути похованим там же — у Спаському монастирі на Залужжі, спорудження чергового православного храму Спаса у Чертвертні в 1603 р., як усипальниці дружини Анни (згідно її заповіту) і т.д". 

Про віросповідання кн. Януша Миколайович (можливо, тоді ще Іван Миколайович(?)) в рік народження його старшого сина Єжи промовисто говорить дослідження доктора історичних наук Наталі Старченко в 9-му випуску Альманаху соціальної історії “Соціум” (Інститут історії України НАНУ). В 1574 р. кременецькому старості Янушу Збаразькому було вручено КОРОЛІВСЬКИЙ ЛИСТ, НАПИСАНИЙ НА ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ. Князь, зіславшись на привілей Люблінського сейму, яким забезпечувалося окреме «право» для Волині і вживання руської мови як діловодної («За приверненьемъ земли Волынское ку Коруне Польскои, данъ есть привилеи, абы земля Волынская своимъ правомъ и статутом справовалася, и листы его кролевскои млсти до всих обывателеи земли Волынское абы не инъшим языком ани писмом, ТОЛКО РУСКИМ ПИСАНЫ БЫЛИ») лист монарха, “при всій повазі до Його Королівської Милості”, ТАК І НЕ ПРИЙНЯВ.

Особистий сфрагістичний матеріал ранніх печатних знаків нашого фігуранта (1567, 1588 рр.) над “кросслетом” поміщає дві букви “ІS”, або “IZ”. В обох випадках, перша буква означає ім'я — Іван (Ioanus (лат.)), а друга родове прізвище — “S(Z)barasiensis”. Лише на урядових (стростинських) печатках князя з'являється слово “Януш” і то, лише з 1584 р.