Жінка зазначила, що увесь процес можна охарактеризувати одним словом – жах.

«О 9.30 год. прийшли на реєстрацію, де нам повідомили, що потрібно пройти дерматолога на першому поверсі, терапевта – на третьому, аналіз крові – на другому. Невже не можна один раз в тиждень, коли проводиться забір крові, посадити поряд кабінету здачі крові, терапевта та дерматолога, на тих кілька годин, щоб люди не бігали по всій поліклініці. А особливо тепер, в період пандемії коронавірусу», - зазначила Ірина Олексюк.

Після цього, за словами жінки, розпочались справжні митарства, адже охочих здати кров було чимало.

«Пішли на здачу аналізу крові – ще закрито, на перший поверх до дерматолога – закрито, на третій до терапевта – немає. Кругом хворі люди, кашляють, пчихають, а ми бігаємо, бо в кожного робота, свої справи. Добре, що в 301 кабінеті ендокринолог, хороша людина, поміряла нам тиск і записала направлення. Повернувшись у кабінет реєстрації, нам повідомили, що будуть брати кров лише тоді, як всіх зареєструють. Після наших обурень, пішли готуватись до забору. Нам же почали готувати чай, - поділилась жінка. – У маленькій кімнатці одні реєструються, ми п’ємо чай (познімали маски), одягаємо бахіли, халати. Всі тіснимося, як у рукавичці (соціальна дистанція). У кабінеті забору крові одне місце, двоє людей беруть кров. Побачивши, що донорів багато, сказали, що не знаємо, чи встигнемо взяти в усіх, бо у нас машина… Що, не треба донорської крові?».

Також Ірина Олексюк підкреслила, що поділилась цією історією не для того, щоб керівництво поліклініки звинуватило медичних сестер, адже вони старались і працювали, як могли, в таких умовах.