Натомість у переселенців з Польщі - лемків це свято носить назву - день Русаля.
Лемки завжди були надзвичайно побожними і дотримувалися всіх постулатів віри Христової. У цьому вони були дуже консервативними - як святкували їх прапрадіди - так і дотепер лемки намагаються дотримуватися звичаїв, які побутували на Лемківщині. До Зелених свят ретельно готувалися: прибирали хати, подвір`я, прикрашали (маїли) хижі липовими чи березовими гілками, обов’язково з двору при вікнах та дверях. Маїли домівки і всередині, галузки закладали за образи, оскільки зелень - символ Духа Святого.
Цікавий звичай був у деяких селах південної Лемківщини: парубки ставили перед хатою дівчини - нареченої зелені деревця –«маї», оздоблені кольоровими стрічками, як символ любові.
У північній Лемківщині після недільної Літургії процесія з хоругвами і священиком обходили поля, освячуючи їх. При цьому співали так званих царинних пісень.
На межі з полем сусіднього села закопували в землю невеликий дерев’яний хрест, щоб небесні сили берегли поле і врожай. Воли і корови в той час були найбільшим багатством, ознакою заможності газди (господаря). Коли процесія обходила поля, посіви, луки, корови були учасниками цього благословенства і були окроплені свяченою водою. А роги корів і волів маїлися віночками. Малі пастухи, вертаючись з поля намагалися також прикрасити роги корів сплетеними віночками, за що розраховували отримати солодощі, гроші «жеби няньо дали зато цукерки або пінязі».
Подекуди дівчата робили із зеленого галуззя альтанки над потоками, а як зійшов місяць, зустрічали його піснями й танцями міфологічних водяних русалок. Так наші дохристиянські празвичаї поєдналися з цим великим церковним святом. Тому на Лемківщині нерідко Зелені свята називали Русальом.
Прихід весни завжди тішить людську душу, і тому немає нічого дивного, що весняне свято Русаля наповнене радістю, музикою, танцями і різними забавами. У сиву давнину наші пращури власне так святкували Русаля. Музикою, танцем і різними забавами –іграми і взаємним частуванням, «кувардом» вітали весну. Русаля – то свято пастухів, свято дівчат і хлопців, які того дня, йдучи в поле з коровами, брали з собою курячі яйця, хліб і сіль (дівчата), і пляшечку палюнки (горілки) (хлопці). Горіла русалчана ватра, не така як повсякденна, шкварчала яшниця (куварда). Було весело, гуляли і співали при звуках сопілки, часом чути було гусьлі (скрипку)
