В травні 1919 р., галицьке військо виснажене постійними боями з поляками, а також браком набоїв, поступово відступало на схід, до Збруча, опинившись в так званому «Трикутнику смерті». У таких важких обставинах командування армії зважилося на відчайдушний крок, останню спробу подолати ворога. Українським командуванням була створена потужна ударна група, важливою частиною якої стали артилерійські полки. Розпочавши наступ українські війська 7 червня зайняли містечко Ягільницю, а 8-го несподіваною атакою взяли місто Чортків, де поляки, не сподіваючись українського наступу, відступили залишивши велику кількість гармат, кулеметів, гвинтівок і набоїв до них.
Цей перший великий успіх надихнув виснажених боями галичан, і офензива активно тривала. Наше військо продовжило звільняти галицькі міста і села. 11 червня здобуто м. Бучач, 12-го – Теребовлю, а 15 червня з рук поляків був вирваний Тернопіль, за який бої тривали два дні. В ході другої фази наступу бригадою УСС взяті Бережани (21 червня), трохи раніше - м.Зборів. Наступ активно продовжився на теперішніх територіях Івано-Франківщини та Львівщини і 28 червня стабілізувався на лінії Перемишляни-Броди. В цей час українське військо практично вже не мало набоїв для продовження наступу і було надзвичайно перевтомлене безперервними боями.
"Перекинувши війська з інших фронтів полякам далося проламати українську лінію оборони, і долаючи стійкий опір українських військ відтіснити їх на схід. Усвідомлюючи неможливість протидії явно переважаючим польським військам командування Галицької армії прийняло рішення перейти р. Збруч і з’єднатися з Дієвою армією УНР, із якою розпочався спільний наступ на Київ, - розповів Володимир Пукач, завідувач сектору ТОКМ. - Чи не найбільша заслуга в Чортківській наступальній операції належить талановитому військовику, генерал-хорунжому Олександру Грекову, який був в цей час Головнокомандуючим Галицькою армією".
Народився він 21 листопада 1875 року в селі Сопич (тепер Глухівського району Сумської області) у дворянській сім’ї. Навчався в Московському університеті, Олексіївському військовому училищі та в Академії Генштабу Російської імперії. Під час Першої світової війни був начальником штабів Російської армії, а коли почала творитися Українська Народна Республіка повернувся в Київ, де взяв участь у формуванні українського війська. Був міністром військових справ УНР. 9 червня 1919 р. диктатором ЗОУНР Євгеном Петрушевичем О. Греків призначений Начальним командантом Галицької армії. Чортківська офензива проведена практично під його керівництвом.
У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається цікавий експонат - поштова листівка із фотопортретом О. Грекова, випущена у Канаді в 1954 році. Вийшла вона у серії під назвою: «Вищий командний склад військ Української Народної Республіки доби української визвольної боротьби». Видання здійснене Українським воєнно-історичним інститутом у Торонто. На фото генерал зображений у військовому однострої – кітелі австрійського зразка із зубчатками на петлицях – ранговими відзнаками УГА. Подарував цю листівку для музею Михайло Кучер, колишній підстаршина дивізії «Галичина», уродженець с. Великі Чорнокінці на Чортківщині, проживав у м.Едмонтон (Канада).
