"Єхууу, ми це зробили. Ми перемогли себе, ми здолали одну з найскладніших дистанцій у світі", - захоплено розповідає тернополянин Володимир Курило. Він разом із друзями взяв участь у Афінському марафоні та розповів про свої відчуття "RIA плюс".
Афінський марафон – це досить непросте випробування, говорить Володимир. Але подолати його – це неабияка радість, що множить у кілька разів усі зусилля, що були спрямовані на досягнення результату. Історія марафону починається в 490-му році до нашої ери. Тоді був бій під грецьким містом Марафон. Греки перемогли персів, і тоді, згідно з давніми традиціями, в Афіни відправили посланця з радісною новиною. Йому треба було пробігти 42 км до Марафона. Добігши до пункту призначення, чоловік вигукнув: "Ми перемогли!", а потім впав і помер. Звали його Фідіппід. У честь воїна у грецькому місці встановили пам’ятник. Повз нього і пробігають спортсмени під час забігу. Місця справді символічні, розповідає і тернополянин. Каже, що відчуття неймовірні, дистанція досить автентична.
Для Володимира - це лише другий марафон у житті. У травні він взяв участь у забігу в Копенгагені. Відтоді в нього зародилася мрія побувати і в Афінах. "Товариші, із якими ми зустрічалися у Копенгагені, запропонували приїхати на марафон у Грецію. Я подумав: "А чому б ні?" У Афінському марафоні брали участь кілька тернополян. Серед моїх знайомих – двоє – із Бережан, але вони наразі проживають у Європі. Квиток на участь у забігу вартував 100 Євро. Загалом на марафон зареєструвалися майже 60 тисяч осіб зі всього світу. Звісно, там були різні дистанції – 10км, 5 км та скандинавська ходьба. Дистанція – 42 км – вирішили подолати 25 тисяч учасників. Це було круто! Уявіть, скільки людей зібралися тут в один день. Було страшно, хвилювався, але бажання добігти до фінішу. Підтримка друзів та простих людей, які вболівали за учасників, була надзвичайною. Ми вирушили з міста Марафон 10 листопада о 9.00. По дорозі зустрічали багато людей. Діти махали рученятами, посміхалися та бажали удачі. Старші греки теж підтримували", - продовжує Володимир.
Маршрут Афінського класичного марафону вважається одним з найважчих. Починається він у місті Марафон, де проходить повз Марафонський трофей та поховання афінських воїнів. Далі повз узбережжя через Неа-Макрі. На цій ділянці маршрут весь час пролягає під гору, але в напрямку до Афін дещо стає пологішим. Тут атлети минають Статую Бігуна (Ο Δρομέας), художнє зображення Фідіппіда – у центрі міста. Забіг завершується на стародавньому мармуровому стадіоні «Панатінаїко, так само, як закінчувався маршрут марафонського бігу на Олімпіаді 1896 року та олімпійський марафон 2004 року.
"Не скажу, що це було просто, але мене і готували до складнішого. Друзі говорили, що буде дуже важко. Але якось так вийшло, що дистанцію подолати було не так уже і складно. Можливо, це погода сприяла (ми тут всі у шортах і футболках), а може, гарний настрій та позитивні люди довкола, а, можливо, сама атмосфера цих місць додає заряд бадьорості. Я вибрав темп і не зупинявся. Пробіг краще, ніж у Копенгагені", - говорить Володимир.
Результат тернополянина – 4,08 год. Його друзі пробігли дистанцію за 4,33 год. та 3,34 год. Найкращий результат на марафоні показав кенієць – 2,16 год. Загалом фінішували 16 522 чоловік. Результатом задоволений. Каже, що вони не бігли на швидкість. Марафон тривав з 9 до 17.40.
"У марафоні ми не змагалися з кимось, це було змагання із самим собою, - наголошує чоловік. – Подолати внутрішній страх, лінь – це вже перемога. Раджу кожному хоча б раз у житті спробувати. Це того вартує. Коли фінішуєш і розумієш, що ти подолав аж 42 км, - відчуття неймовірні! Їх важко описати словами".
Як підготуватися до участі у марафоні? Перш за все, тернополянин зауважує, що він не є професійним спортсменом, швидше, аматором. І участь у забігу – це прояв морально-вольових якостей, ніж робота на спортивний результат. Але без тренування не обійтися.
"Якщо мова йде про таку відстань. - У мене були сплановані заняття, починаючи з червня. Але через певні обставини я не змін втілити це в життя. Улітку я займався на байдарках. Уже з середини вересня, коли похолодало, почав бігати. Щоправда, із чотирьох запланованих ранкових пробіжок на тиждень, у мене виходило тільки дві. Якби я готувався більше та інтенсивніше, звісно, результат би був набагато кращим", - говорить він.
Ще один прийом, який допомагає вже безпосередньо під час марафону – світла голова та чисті думки.
"Я не думав про страх, просто біг і кайфував від самого процесу. Серед учасників були і старші люди – 60-70 років. Також врізався у пам'ять один чоловік, який долав дистанцію у лицарських обладунках, як у давні часи біг сам Фідіппід", - продовжує Володимир.
Афонський марафон – плюс у списку. Фінішував тернополянин із прапором у руках. "Я мав прапор у сумочці, і коли добігав, вийняв його. Свою маленьку перемогу над собою присвячую рідній Україні, - радісно говорить марафонець. – До речі, греки, які потім нас вітали, говорили: "Слава Україні". Вони розповідали, що дуже люблять нашу країну і зичать народові лише найкращого. Це дуже приємно".
Попереду в чоловіка – багато планів та ще не один забіг. Узимку він збирається брати участь у новорічному забігу 2020. А потім навесні будуть інші марафони та нові перемоги.
"Хтось колекціонує монети, а я буду колекціонувати марафони, - посміхаючись говорить тернополянин. – Насправді це дуже класний вид активного відпочинку: коли ти подорожуєш, не просто гуляючи чужим містом чи країною, а ще й долучаєшся до якого крутого заходу, що там відбувається".
