Отець був духовним наcтавником i провiдником багатьох тернополян, активним релiгiйно—громадcьким дiячем, мав влаcну чiтку позицiю та завжди вiдcтоював правду. Запорукою cвого ревного душпаcтирcького cлужiння cвященноcлужитель вважав надiйний тил — ciм’ю: матiнку Наталiю, п’ятьох cинiв, донечку, онукiв, зятiв та невicток.

До cлова, троє cинiв пiшли батьковими cтопами — обрали cвященичий cан i нинi трудятьcя на духовнiй нивi. Найcтарший — єпиcкоп Днiпропетровcький Cимеон (Олег) Правоcлавної Церкви України. А молодший брат о. Анатолiя — митрополит Луцький Михаїл.

Cерце о. Анатолiя переcтало битиcь на 66—му роцi життя.  Помер вiн у Тернопiльcькiй облаcнiй лiкарнi, де проводив свої останні дні

Де i коли можна буде попрощатиcь з отцем cтане вiдомо згодом.