Знайшов реліквію тернополянин Віктор Чернов, котрий останні кілька років мешкає в Івано-Франківську.
«Чоловік часто буває у Зарваниці, звідки родом його бабуся з дідусем та батьки. 20 років тому, будучи хлопчаком, він знайшов ризу ікони Розп’яття Ісуса Христа на руїнах однієї з хат у Зарваниці», - повідомили у Тернопільсько-Зборівській архиєпархії УГКЦ.
На ризі зображена колонада, півень і символи бичування Христа. На другій частині ризи, яка втрачена, була зображена драбина. Слід реліквії загубився у 40-х роках минулого століття.
Експертний висновок стосовно знайденої реліквії зробив відомий мистецтвознавець Олег Сидор. В
У висновку йдеться: «Є підстави припускати, що цю пам’ятку слід пов’язувати з періодом, коли Українську Унійну Церкву очолював митрополит Київський Атанасій Шептицький (у 1715–1746 рр. – єпископ Львова і Галича, а в 1728–1746 рр. – очільник Київської митрополії), котрий упродовж свого архиєрейського служіння проголосив і коронував як чудотворні кілька ікон, у тому числі й образ Розп’яття Спасителя із парафіяльного храму в Зарваниці на Тернопільщині. Про це свідчить і той факт, що загальні обриси компонентів вказаної ризи узгоджуються з відповідними деталями зображення на згаданій іконі, й усе це слід вважати достатніми аргументами для такого висновку».
Реліквію передали до храму Пресвятої Трійці, що у селі Зарваниця.
Історія ж втраченої ікони сягає своїм корінням 1728 р., коли мешканець Зарваниці Стефан Долган, знайшов у полі «чорну шухляду», всередині якої був намальований на шовку образ Розп’яття Ісуса Христа. Після перенесення образу до церкви мешканці Зарваниці стали свідками того, як з нього почали спливати прозорі краплі. Водночас при образі відбувались чудесні оздоровлення хворих».
Згодом відбулося офіційне оголошення чудотворності образу. Святиня, за описами очевидців, творила величні дива та неймовірні зцілення. І за це люди щедро винагороджували образ – прикрашали його дорогоцінними шатами та коронами. Проте коли саме був створений срібний оклад, фрагмент якого знайдено, достеменно не відомо.
Чудотворний образ пережив пожежу у старенькій церкві наприкінці XVIII століття. А також зберігся під час лихоліття Першої світової війни. Залишався він за головним престолом у церкві і під час Другої світової війни. Та коли до села поверталися більшовики, ікона потрапила до сховку. Та у часи більшовицьких гонінь УГКЦ реліквія безслідно зникла, а разом з нею і коштовні ризи.
