Ми поспілкувалися із Романом. Із розмови одразу зрозуміли, наскільки хлопець любить те, що робить. Запевняє, настільні ігри - це розваги не лише для дітей, а й інтелектуальні забавки для дорослих.
Романе, розкажи, чому настільні ігри це цікаво? Маєш власну колекцію?
Настільні ігри це не лише цікаво, але й неймовірно пізнавально. Взагалі, ігри відіграють дуже важливу роль в освіті і культурі, але ось настільні ігри мають одну велику перевагу - це соціальний комунікативний ефект. Збираючись за одним велетенським столом компанія друзів продовжує спілкуватися, разом проводячи інтелектуальне дозвілля.
Ігри використовують для знайомства, для тімбілдінгу, для перевірки аналітичних здібностей. Є компанії, де спостерігаючи за вчинками партнера під час гри, приймають рішення чи вартує з ним зв’язуватися і вести спільні інтереси і т.д. Колекцію маю, я б назвав середніх масштабів - близько двохсот ігор. Це далеко не найбільша в Україні, але вже доволі примітна.
Чому ти вирішив створювати ігри? Думаєш, це розвага не лише для дітей?
Ігри це апріорі розвага не лише для дітей. Це є частина культури і навіть нашої традиційної, і консервативної: ми бавимося на релігійні свята, маємо Гаївки, маємо Купала та багато-багато інших. Настільні ігри - набагато зручніший і компактніший спосіб виявлення цієї культури, адже не потребує спеціального часу, місця і велетенської компанії.
Для мене створення ігор - це мій вияв творчості. Бо ж кожен має якось розвиватися творчо. Я обрав такий, трішки нетрадиційний, для України спосіб, як ігри ;)
Скільки ігор ти створив? Усі вони українською?
Як автор я дебютував з грою «Туманний острів» лише цього року. Ще дві гри на стадії тестування. Одна вже у видавця і художників, тому скоро побачить світ ?. Впродовж 10 років я багато грав, був тестером прототипів, часом писав статті в спеціалізовані групи і форуми.
Я організовував дитячі табори і тренінги для молоді, там використовував ігри для своїх занять. Коли всі відомі мені ігри закінчилися, доводилося самому їх вигадувати. Також, поки жив в Польщі (4 роки), брав участь у майстер-класах і навчальних програмах по створенню ігор. Там були дуже відомі і сильні автори.
Ідея гри «Туманний острів» народилася якраз на одному з таких тренінгів.
Скільки часу витратив на кожну? І як придумати унікальну гру?
Над «Туманним островом» ми з художником працювали майже рік. Але ще потрібен час на друк гри. Зараз вже моя друга гра на стадії промальовки, видавець розробляє конструкції і до кінця цього року вона буде готовою. На мою думку, будь яка гра, в певній мірі, унікальна.
Ти живеш в Любліні. Можеш оцінити, чи багато є поціновувачів настільних ігор в Україні/Польщі?
Я жив в Любліні. Зараз в мене черговий період змін в житті і я знову переїжаю. І ці переїзди дозволяють спостерігати за розвитком ринку в різних країнах. Польща є третім ринком в нашій півкулі, після Німеччини та Франції. Там настільні ігри розвиненіші якщо не в сотні, то в десятки разів. Це частина дружнього часопроведення, культура сімейного відпочинку, настільні ігри часто є в пабах чи кафе. Там ти нікого не здивуєш, якщо витягнеш настільну гру і запропонуєш зіграти. В нас до цього ще ставляться дуже дико і переважно на підставі думок, що ігри це забавка для дітей. І ще я помітив, що в Україні батьки часто замість того, щоб грати з дітьми розвиваючі настільні ігри купують їм планшет.
Розкажи про процес створення гри.
Особисто я завжди починаю з питання: що ця гра має дати гравцю? Чого вона має навчити? Чи він має гарно провести час чи пороздумувати над чимось важливим? Для кого вона? Це гра яку має грати ввечері сім’я з дітьми? Її мають витягнути діти та самі себе забавляти?
Потім пробую реалізувати ідею механіки - як саме цей навик/вміння має розвиватися, які елементи гри будуть на це впливати. Настає етап тестування. Після цього я відшліфовую гру, бо виникають ньоюанси. Потім шукаю видавця. Дуже важливо все обговорювати з ним якнайшвидше, адже питання продажів гри буде на ньому. І навіть якщо гра неймовірно унікальна і цікава - великий вплив має і сетінг. Гра про війну мікробів на унітазі продаватиметься гірше, ніж лицарів і драконів чи марсіан і людей ?.
Маєш на кому «випробовувати» свої ігри?
Спочатку альфа тестування - і воно завжди починається з моєї дружини. В силу наших стосунків в неї немає іншого виходу?. Якщо без жартів, то вона теж любить настільні ігри. В неї риса, яка мені потрібна на цьому етапі: вона не намагається запам’ятовувати і вникати в механіку. Є десятки ігор які ми граємо з періодичністю в кілька місяців і я щоразу мушу їй пояснювати правила, і доказувати що ми вже колись грали в цю гру. На етапі альфа тестів це є дуже важливо - адже мені потрібно дослідити що в грі не працює. Вона ідеальний альфа-тестер. Потім я тестую баланс: чи правильна кількість таких карт в колоді, чи не сильний ефект, чи працює він так, як задумувався. На цьому етапі я вже підключаю друзів, знайомих, просто випадкових людей в потязі. Тут вже важливо бачити, як мислить пересічний гравець.
На фото: Роман Задорожний на фестивалі настільних ігор Warsaw ComicCon 2017
Якісні настільні ігри дорогі. Як вважаєш, чи доцільно батькам дітей витрачати гроші на такі речі?
Хм... А як ви вважаєте, доцільно лікуватися якісними ліками? Чи купувати якісний одяг? Я прихильник купівлі справжніх настільних ігор. Наш ринок переповнений піратськими продуктами, і батьки, підсвідомо, не розуміючи цього дають право на зародження такого ринку. Ми маємо десятки підвальних друкарень які крадуть готові механіки ігор, міняють малюнки, здешевлюють виробництво гри використовуючи неякісний папір та інші комплектуючі. Це якраз руйнує розвиток ринку в Україні. В культурних країнах, автору, який придумав механіку, відтестував її і довів до готового продукту - потрібно заплатити роялті. Художнику, який намалював картинки - потрібно заплатити гроші. Також заплатити друкарні, перекладачу, редактору і т.д. Тому такої ціни не може бути, якщо звісно ти її не вкрав. Та, щиро кажучи, й те що продають воно часто відстає років на 70 від цивілізованого світу. Чого лише вартий клон Монополії.
Думаєш, створенням настільних ігор можна заробляти? Чи багато людей в Україні таким займаються?
Щоб з цього жити - мусить бути дуже потужний продукт. Автор заробляє дуже мізерні % у вигляді роялті, і якщо гра виходить 1000 тиражем в рік і лише в одній країні - то на цьому не виживеш. Але, якщо вдасться створити хіт, тобто гру яку перекладуть хоча б в 10 країнах, серед яких США, Франція, Німеччина, Китай або Японія - то тут вже реальніше. Проте дуже мало є таких авторів, які живуть лише з створення ігор.
Є в Україні (світі) фестивалі, форуми настолок?
Так, фестивалів дуже багато. Найбільші це Spiele в с. Ессен (Німеччина). Він відбудеться 25-28 жовтня. Також GenCon, який відбувся 2-5 серпня в Індіанаполісі. Часто, на фестивалях фантастики ComicCon є окремі приміщення виділені під настільні ігри. В Україні поки що це тільки зароджується.
На фото: Роман Задорожний на фестивалі настільних ігор "ГІКосфера"
Як ставляться до такого твого захоплення дружина і друзі?
Підтримують і дуже люблять. Не всі купують ігри, бо знають що завжди можна витягнути мене погратися і я не відмовлю. Але є й такі, які теж купують ігри, які їм сподобалися. Вважаю, це правильно і нормально. Ми як їдемо кудись відпочивати, то одна з моїх валіз завжди заповнена іграми ?. А ще мені дуже приємно, що починають грати люди, які, на мою думку, ніколи б не грали. Бар’єр руйнується, і це прекрасно.
Ти також займаєшся відеооглядом настільних ігор? Наскільки це зараз актуально?
Не можу сказати що я цим якось серйозно займаюся. Кілька років тому я почав знімати відео, бо такої інформації українською майже не було. Я розцінював цю ідею, як можливість вийти в інформаційний простір з іграми. На щастя, це дало свій поштовх, і зараз ми маємо вже 5 блогерів настільних ігор. Думаю, з роками їх кількість зростатиме.
Чи є наразі ідеї для створення нових ігор? Можливо якісь вже в процесі створення?
В мене є ідея-мрія, до якої я починаю потрошки приступати. Не можу відкривати жодних секретів, це такий собі проект-блокнот, в який записував сотні ідей. Нарешті щось починає вимальовуватися. Це буде дуже сильний проект в освітньому плані. Думаю, він буде мати фурор не як настільна гра, а швидше як дуже цікавий і неординарний інструмент в освіті.
Розумію, що мої менші ігри - таке собі притирання, можливість зрозуміти як все працює. Над цим великим проектом працюватиму трохи довше, але думаю, воно того вартує. А наразі закінчуємо з тестами тих ігор, що вже є і продовжуємо бавитися і розвивати всіх навколо інтелектуально ?
