За словами рідних, Андрій після закінчення навчання в інституті пішов на військову службу за контрактом. Хлопець потрапив до елітного спецпідрозділу, що дислокується в Хмельницькому. Невдовзі став інструктором відділення зв’язку та підписав відповідний документ на проходження служби вдруге.
Проте на початку червня сержант-інструктор отримав нове скерування — до зони проведення антитерористичної операції. Перед тим як вирушити на фронт, доля подарувала йому ще один день зустрічі з батьками та рідним селом.

Перебувавши в зоні АТО, Андрій з нетерпінням чекав вересня, щоб побратися зі своєю коханою Тетяною. Однак до знаменної події — шлюбу, Андрій Чабан не дожив. Він навічно упав на полі бою спекотного липня від кулі російського снайпера. Життя 26-річного хлопця обірвалось під Первомайськом Луганської області. Куля пройшла над захисною пластиною бронежилета та влучила в легені. Сталося це 24 липня. Тоді під час патрулювання наші вояки виявили диверсійну групу терористів, зав’язався бій. Сержант Чабан був у групі резерву, але разом з іншими кинувся на допомогу й потрапив під ворожий шквальний вогонь. Окрім Андрія, в тому бою полягли ще троє українських хлопців.

Хоч він уже й на небі, та слава і пам’ять про його героїзм – жива. Представники Збаразької райдержадміністрації, військкомату, односельці, бійці АТО та волонтери молитвою вшанували пам'ять Андрія біля школи, яка носить його ім'я та поклали квіти до могили загиблого. Про це повідомляє Збаразька РДА.