Читайте нас в соціальних мережах

Пам’ятаймо і примирімося!

Вівторок, 08 травня 2018 10:22
Сьогодні — 73-я річниця капітуляції нацистської Німеччини. Завтра — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Останніми роками ми відзначаємо ці дні разом із Європою, зі світовою громадськістю, як Дні пам’яті та примирення.

Внесок українського народу в перемогу у цій страшній війні важко переоцінити. І дуже прикро, що її старенькі ветерани, котрих залишилося так мало серед живих, уже не для всіх герої. Хоча подвигом, як на мене, було життя кожного, хто ріс у воєнному лихолітті, хто дочекався або не дочекався своїх рідних, хто голодував, потерпав од нацистських переслідувань чи допомагав рятуватися від них іншим. Не кажучи про тих, хто пішов захищати батьківщину від ворога. Так, батьківщину, свої села, міста, домівки, дітей, матерів і дружин.

…Сучасність дає нам сьогодні жорстокий, але ефективний урок пам’яті, виховання національної свідомості випробуванням війною. Змінилося світосприйняття тих із нас, котрі в радянські часи не розуміли, чому на мітингах і парадах із нагоди Дня Перемоги плачуть старші жінки, відмовляються, ковтаючи сльози, виголошувати промови ветерани.

Тепер усі свідомі українці розуміють: якщо з Божою допомогою війна на сході закінчиться, то цю вистраждану дату країна відзначатиме не концертами і масовими гуляннями, а панахидами, мітингами-реквіємами, поминанням загиблих і вшануванням живих Героїв, їхніх рідних, бо чекати з війни важче, ніж воювати.

Закінчення воєн пасує відзначати найперше жалобними заходами, бо вічна пам’ять тиха. Це заупокійна літургія, молитва, запалена свічка, впорядкована могила, укладена й видана книжка, знятий фільм. А вшановувати живих героїв можна й гучно — на весь світ. І концертами, і подарунками, і церемоніями з врученням орденів-медалів, але найперше — увагою. Не ділити героїв на «чорних» і «білих», бо вони не вибирали епохи, в яку народитися. Проте мали вибір: захищати вітчизну від ворога чи скоритися, зрадити, втекти. А хто був той ворог і звідки — не має значення.

Тож пам’ятаймо і примирімося. Заради живих ветеранів і пам’яті загиблих. Заради майбутнього, бо воно залежить від нашої єдності. Хай символ пам’яті — червоний мак — притулиться не тільки до комірців і лацканів нашого одягу, а й до серця кожного з нас.

Володимир ШВАЙКА,

голова Тернопільської обласної організації політичної партії «Громадський рух «Народний контроль».

{module ban760}
{loadmodule Останні новини}



ЗАРАЗ ОБГОВОРЮЮТЬ