Саме уславлений бургомістр, а ще й до того ж молодий адвокат і контрабандист Камінський став головним героєм роману Остапа «Малхут», в якому також йдеться про місто Станіслав у шістдесяті роки ХІХ століття.
На презентації дебютного роману у тернопільській книгарні «Є» автор наголосив, що радше Станіслав повинне «дякувати» такій цікавій постаті Камінському (а не навпаки) за те, що «найкращий бургомістр» оселився у великому місті.
— Коли я перечитував щоденники свого персонажа – Іґнаци Камінського, якого в «Малхуті» зробив головним героєм, зауважив, що в окремі теми, події з життя міста чоловік не заглиблюється. Тому багато речей, які люди відносять до Станіслава, можна відкинути. Це стосується навіть того, що це місто в Австрійський період було просякнуте єврейською культурою, тут була практично відсутня українська мова. Тільки героя мого роману не надто хвилюють ці історичні подробиці. Він, будучи польським шляхтичем, дуже любив русинів та достатньо доклався до відкриття у Станіславі Української громадської ради. Мене багато в чому зачепив його сентимент до русинів, адже коли окремі представники тодішнього суспільства намагалися перетягнути «чашу терезів» на проавстрійську сторону, Іґнаци Камінський став центром опору для українського руху, — підмітив Остап Українець.
За словами автора, в будь-якому більш-менш великому місті можна знайти, подібну до Іґнаци Камінського, цікаву людину, як і з усякого міста можна зробити непогану історію.
— Камінський був доволі романтичною людиною, тому постійно встрявав, куди не потрібно. Ще з молодості він долучився до кількох підпільних організацій, займався всією незаконною діяльністю, яка на той момент здавалася йому привабливою. Це були й громадські заворушення, до того ж він кілька разів перехоплював командування над військовим гарнізоном під час збройного придушення в період «Весни народів». Якщо проаналізувати молоді роки Іґнаци, він був повністю позбавленою здорового глузду людиною, адже робив усе те, від чого вас застерігають батьки. Як виняток, він не вживав наркотиків, бо тоді такого поняття не було. Тому мені не дивно, що бургомістр згодом втягнувся в контрабанду, яка на той час була доволі прибутковим заняттям, — поділився письменник.
Остап Українець розповів, що подальша доля Камінського супроводжувалася як величезними злетами, так і чималими падіннями. Зокрема, у Швейцарії Іґнаци посів пост члена уряду, став шанованою людиною та громадянином цієї країни. Тільки наприкінці життя видатний бургомістр спився у невеличкому селі в Карпатах.
