Деталізовано передати тернополянам фрагменти спогадів із життя Марти та показати рідний край дівчинки пан Олександр зміг за допомогою презентації слайдів зі фотографіями Чорткова та завдяки читанню уривків із книги.

— Книга «Донечка, про яку ми завжди мріяли. Історія Марти» потрапила в Україну 5 років тому як англійський переклад з івриту…. Варто лише радіти з того, що розповідь Марти у письмовому вигляді повернулася до нашого краю – Чорткова, а люди читатимуть цю оповідь. Як ми знаємо, Чортків незначно постраждав від тодішніх воєнних подій, тож окремий міський ландшафт – кам’яниці, архітектура збереглися й донині. Сьогодні навіть можна провести екскурсію тими стежками, долинами, які авторка описує в книзі, — поділився Олександр Стапаненко.

Чоловік розповів, що родина Марти Вінтер мешкала в чотириповерховому будинку, що поблизу культової споруди у центрі Чорткова. За часи окупації міста, від рук нацистів загинули батьки Марти Вінтер – Ізраель та Натка. Самій Марті пощастило – доля подарувала їй багатьох людей, як рідних, так і незнайомих, котрі не раз рятували її, ризикуючи собою. Завдяки їм Марта пережила Катастрофу та змогла подарувати іншим власну розповідь.

— Подібно до історії Марти, повинні виходити у світ й інші книги-історії жертв радянсько-нацистського режиму для того, щоб пам'ять про наших предків поверталася, щоб людські історії не губилися безслідно. Щоб населення, на прикладі чужих доль, розуміло, що відбувалося в Україні на певному історичному проміжку. На щастя, люди вже ніколи не відтворять картин тих жахливих історичних подій, коли тижнів досить, щоб зникли жителі цілих містечок, — розповів спікер.

Олександр Степаненко наголосив, що на сьогоднішній день багато тернополян говорять про декомунізацію, яку проводить влада в сучасній Україні. Тільки пану Олександру прикро, що цей процес стосується, здебільшого, повалення пам’ятників, зміни назв вулиць, населених пунктів, проте не стосується ідеологічної трагедії – знищення окремих етносів.