Пам’ятну таблицю, яка має вигляд розгорнутої книги, розмістили на стіні музею політв’язнів – колишнього слідчого ізолятору КДБ, в камерах якого, взимку 1973 року, перебував Сапеляк.
Степан Євстахійович Сапеляк народився 26 березня 1951 року в селі Росохач неподалік Чорткова.
Навчався на філологічному факультеті Львівського університету. З лютого 1973 року перебуває під слідством в Тернопільському КҐБ, як учасник молодіжної підпільної групи, яка у ніч 22 січня 1973 р. на честь 50-річниці Акту Злуки УНР і ЗУНР у м. Чорткові вивісили жовто-блакитні прапори й розклеїли летючки із протестом й закликом: «звільнити політв'язнів із радянських тюрем й концтаборів».
Заарештований та засуджений до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання, яке відбував у концтаборах та тюрмах ГУЛАГу.
В 1983 році «під гласним наглядом» КДБ був поселений у смт Безлюдівка на Харківщині. У 1984 р. за книгу віршів «День молодого листя» був прийнятий до Міжнародного Пен-клубу.
З лютого 1987 року стає членом Української Гельсінської Групи сприяння Гельсінських угод, підписаних Москвою. У серпні 1988 р. вперше в у Харкові підняв жовто-блакитний прапор біля пам'ятника Тарасові Шевченкові з активістами УГГ.
У 1991 році реабілітований «за відсутністю складу злочину».
1993 рік - лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Тривалий рваний зойк».
Помер 1 лютого 2012 р. у м.Харків.
