За кілограм цих соковитих солодких смуга стиків продавці правлять 10 гривень.

До речі, саме з кавунами пов’язана одна цікава тернопільська історія. Подаємо її за книгою Богдана Остап’юка «Давній Тернопіль»:

«Як відомо, усіх тернопільських міщан-господарів прозивали "кавунами”. Звідкіля взялася ця назва, годі точно встановити. Мій тесть Теодор Бекесевич так оповідав про цю історію: ’’Давно в Тернополі жив багатій Джус на Широкій вулиці, опісля названій Шептицьких, яка лучила вул. Острозького з торговицею. У нього було так багато поля, що він дозволив собі засадити цілий морг кавунами. Але кавуни не вдалися, і всі міщани почали з нього насміхатися. При зустрічах з ним все його ’’кавуном” називали. Від того часу те слово так вкоренилося і пристало до наших міщан, що вони при зустрічах віталися: ”Ну що ж там, кавуне, чувати?”, або ”гей, чи ви чули, як то наші кавуни повиходили із Середньої церкви та й попивають пиво в Бальбуха?” (Ресторан жида Бальбуха був на Руській вул. недалеко Середньої церкви.)

Була ще й друга версія щодо назви ’’кавун”. Кажуть, що для відрізнення селян, які в більшості пили на снідання молоко, міщан називали ’’кавунами” саме тому, що вони переважно пили каву. Котра з цих версій більш правдоподібна, годі провірити. На всякий випадок це прозвисько залишилося серед наших міщан аж до сьогодні. При цьому треба зазначити, що назва ’’кавун” відносилася до міщан-рільників, а не до купців і промисловців».