Про це потерпіла, яка забажала залишитись анонімом, написала у спільноті «Від Тарнополя до Тернополя», що в мережі «Вконтакте». Нижче подаємо повний текст історії «мовою оригіналу».
«Може комусь моя історія стане застереженням а комусь наукою, і можливо хтось відгукнеться, якщо щось бачили....
І так, в свої майже тридцять років я ніколи не думала що можу попастися на вудочку шахраїв, ніколи ні з ким чужим не розмовляла,циганів від себе гнала..... А тут.... Сталося це 4 квітня на вул. Карпенка 10, біля аптеки, я поверталася із молодшою донечкою з поліклініки,підійшла до аптеки(за ліками), ставила коляску на гальма біля дверей, щоб витягнути дитину, тут до мене підійшла жінка, акуратно одягнена, чистенька, вагітна (як мені здалося) .....була вона одягнена в коричневе пальто до колін,на шиї сіра хустка, волосся зібране в акуратний хвостик,на лиці мінімум макіяжу, спідниця до колін під пальтом не було видно,чорні короткі сапожки на каблучку, колір волося шатен з шоколадним відтінком...
Жінка запитала де в нас на Карпенка знаходиться ательє для пошиття одягу, я їй пояснила, що тут є два ательє - одне знаходиться ближче до «Берегині», а інше біля ресторану "День і ніч"... На що незнайомка відповіла, що те ательє, яке біля «Берегині», їй не підходить, я їй сказала щоб вона йшла по вулиці вниз – там їй люди підкажуть..... Відповівши незнайомці на її запитання я відповіла, що поспішаю, повернулася назад до дитини, щоб зайти з нею в аптеку. Незнайомка в цей час зловила мене за лікоть і повернула до себе, почала мені говорити про моїх рідних, про те що старша дитина не давно перехворіла(до речі все було правдою), я стояла і дивилася на жінку не зронивши ані одного слова...
Після чого жінка попросила показати їй дорогу до ательє, і я підкорилася, я пішла з нею в сторону ательє.....По дорозі від незнайомки пролунали такі слова «Я вагітна і не маю права вам таке говорити, бо це гріх, але змовчати не можу, тому скажу як є і чим зможу допоможу вам безкоштовно..... Через 12 днів у вас помре дитина,ви не повинні ні кому нічого давати і не говорити».
Вибачте,але після цього мене «переклинило», в голові крутилася тільки те що вона сказала про дитину, земля йшла з під ніг, людей навколо я не бачила..... Доходячи до перехрестя до нас підійшла дівчина на вигляд до 30 років. Була одягнена у коротку рожеву куртку, темно-сині джинси,чорні кросівки з білою підошвою, волосся коротке зібране у хвостик, міліровка білого кольору по русому, мала чолку,зріст приблизно 160 см...
Між двома незнайомками відбулася розмова на українській мові без акценту: незнайомка, що йшла зі мною: "Добрий день Катя, ви ідете мені на зустріч, я тут ще жінку зустріла в неї проблема гірше вашої", повернулася до мене і запитала: "Якщо ви не проти, то я буду розмовляти з вами двома одночасно, бо трішки не маю часу" на що я кивнула......
І продовжила свою дорогу дальше з ними обома,ми зайшли в двір сіли на лавочку, ця Катя до мене повернулася і спитала звідки я знаю цю жінку, тому що це якийсь екстрасенс і до неї люди тільки по запису, я відповіла що тільки що її зустріла..... Сидячи на лавочці незнайомка мені і Каті дуже багато чого говорила, не давши мені і слова сказати, весь час мені повторювала про смерть дитини....... Після того,я пам’ятаю, як вона сказала щоб ми ішли з Катею по домам і взяли гроші і прикраси, але тільки золоті, і принесли до неї, вона нічого брати в руки не буде просто помолиться.......і головне виключити телефони...З цим всім ми повинні були прийти біля магазину «Калина», що на Карпенка.
Ми все так і зробили, ідучи додому я тільки думала про дитину. Вдома я взяла все що було звеху, тобто золото і гроші, загорнула в кофту і запхала собі в сумку, і повернулася назад( при цьому всьому, я мала коляску з дитиною), зустрілася з Катею і з тою незнайомкою. Вона покликала нас у двір будинку Карпенка, 10 на лавочку, зсилаючись на те, що вона вагітна і їй важко стояти, сидячи на лавочці незнайомка молилася, а потім попросила нас з Катею принести їй по гілочці з молодого дерева. Першою пішла Катя і принесла, а потім мала іти я, встала взяла коляску з дитиною, зняла сумку з плече поставила на лавочку розвернулася і пішла, відійшовши від них десь на 50 метрів, я зрозуміла, що залишила сумку з всім, швидко повернулася назад, але незнайомка з Катею зникли разом із моєю сумкою і всім що в ній було.....
Я одразу викликала поліцію, написала заяву.... Впізнати жінок зможу без проблем...... З свідчень свідків ці жінки були на машині чорного кольору марки "Шкода", номери починалися на СА. Далі не запам’ятали....... Я, чесно кажучи, пам’ятаю все що було, усвідомлювала все прекрасно, але керувати своїми діями не могла... Все що відбувалося,було ніби в тумані, таке було відчуття, ніби все це відбувалося не зі мною, а я наче стояла збоку і спостерігала...», - пише тернополянка.
Потерпіла закликає жінок бути вкрай обережними і не йти на контакт з підозрілими людьми, аби не втратити у халепу, як вона.
