Чому? Далі у розповіді Володимира Голоднюка:

«Найвищий СКАРБ!
Так, саме так - найвищий скарб у нашому житті, це наше продовження в дітях!

Біля обіду задзвонив телефон і я автоматично відповів - Слухаю Вас! У трубці почув не впевнений, але приємний жіночий голос.

Я Вам учора телефонувала. Я з Бережан (в Бережанах навчався мій Устим).

Так слухаю Вас, кажу я.

Ми з вами домовлялись про зустріч. Чи зможете?

І тут я починаю пригадувати. Вчора, в другу річницю розстрілу Небесної Сотні мені дзвонили багато людей, а я переповнений спогадами та занурений в свої думки, відповідав всім на автоматі.
Ми домовились про зустріч і я побіг. Мене зустріла тендітна жінка з дитячим візочком, представилась Наталею.

Каже я обіцяла Вам сюрприз!? Це Устим!!!

Дивлюсь на хлопчика - зовсім маленький (йому рік і три місяці). Таке ж як у мого русяве волоссячко (дідусь за це називав його пшеничним) і такі ж голубі оченята. Одразу нахлинули спогади.
Потім ми пили каву, розмовляли. Устимко грався автомобілями, та якоюсь жужею схожою на осу))))).

Як виявилось Наталя, це та жіночка у якої мій Устим зі своєю Марічкою знімали квартиру в Бережанах. Говорили довго, я спостерігав за маленьким майбутнім патріотом і на серці стало тепло та затишно. Наталя розповіла, що завагітнівши одразу була впевнена, що буде хлопчик і що вона (на честь мого сина) назве його Устимом! І що коли він виросте, то буде дуже гордим від свого славетного Імені.

Розповіла, що під час хрещення священик сказав такі слова: Устим Кармелюк і Устим Голоднюк померли за Україну, а цей Устим буде за неї Жити і Творити!

Дякую Вам пані Наталю за все! Дякую! Україні бути і цвісти - це знав мій Устим, це знаю Я!"