Роман був щирим, працьовитим, відповідальним і люблячим братом, чоловіком та батьком.

Його знали як людину слова й честі.

"8 березня 2022 року був призваний на службу й без вагань став на захист рідної землі. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту, зокрема на Куп’янському. Був оператором безпілотних літальних апаратів, мав звання старшого сержанта. Навіть після поранення повернувся до побратимів і продовжив службу", - розповідають у Лановецькій громаді. 

Кожна коротка відпустка була для нього безцінною – поспішав додому, до рідних.

Сім’я посідала особливе місце в його серці.

Завжди тепло відгукувався про волонтерів Лановеччини, радів зустрічам із ними на передовій, дякував за підтримку та допомогу.

Та, на превеликий жаль, 25 лютого 2026 року життя воїна обірвалося в районі населеного пункту Михайлівка Харківської області.

Йому було лише 45 років.

Прощання із захисником відбулося з усіма військовими почестями.

Під звуки Державного Гімну України та військового салюту дружині полеглого воїна вручили Державний Прапор України — символ честі, гідності та самопожертви її чоловіка.

Роман назавжди залишиться прикладом мужності й відданості для своїх рідних, для донечки та сина, для всієї Лановецької громади.

Вічна шана та вдячність Герою!

Навіки в строю!