Як наголосив автор дослідження того року зима була ще лютішою, а ось чому бельгійці завітали до Збаража, читайте у дописі.
"110 років тому до Збаражда вперше прибули бельгійці. Принаймні, саме 16 січня 1916 р., датується перший відомий нам документ з фондів ДАТО, де фігурує бельгійський бронедивізіон АСМ (Corps D'Autos-Canons-Mitrailleuses). Взагалі то, бельгійці і раніше мали відношення до нашого міста і краю, адже ще 24 червня 1844 р. Збаразький ключ за 153 тис. злр. у графа Францішка Потоцького купив двоюрідний брат його першого тестя Шарля Антуана Жозефа Еммануеля де Ліня († 14.09.1759) – бельгійський князь Ежен Франсуа Шарль Ламорал де Лінь (†20.05.1880), але ні він, ні його дружина Ядвіґа Юлія Ванда з Любомирських у Збаражі жодного разу не були. Правда, ситуацію не так давно з волонтерською місією пана Ігора Вітенька виправив їх нащадок Мішель князь де Лінь, але ми сьогодні – про АСМ", - пише Руслан Підставка.
Отдже детальніше про візит бельгійців йдеться у відповідному листі до керівництва Збаража:
«Уездному Начальнику гр. Збаражъ. Прошу соблагоизволить присылать ежедневно для надобностей ввереного мнѣ дивизиона 12 метровъ пиленыхъ дровъ. Дрова эти должны быть привезены въ городъ, въ виду невозможности для моихъ людей заниматься этой работой… Если эта работа не можетъ быть исполнена вашими людьми, покорнейше прошу исполнить ее по найму мѣстными жителями и представить мне для оплаты счета расходов произведённыхъ вами на эту работу. Необходимо также прислать для обстановки квартиръ начальника дивизиона и гр. Офицеровъ столы, стулья, вешалки, ванны и другие необходимые предметы. Заранее благодарю Васъ и прошу принять мои уверенія въ совершенномъ к Вамъ почтении и глубокой преданности. Командриръ Бельгийского Автомобильного Дивизиона – Подполковникъ А. Коллон. 16 января 1916. № 102 Действующая Армія».
«За ВАШІ гроші – нема проблем», - приблизно так відповів тогочасний очільник Збаразького уєзда Н. Спєранскій і дав відповідне розпорядження бурґомістру Е. Топперцеру, але А. Коллон (якщо вже за гроші) додав ще й «дрова необходимыя для отопления бани», які також повинні бути «колотыми и по спеціальному требованію».
Зима того року була ще страшніша, ніж цьогоріч, бо морози досягали до – 25 градусів за Цельсієм, а снігу було не менше.
Будинок «Сокола», де квартирували бельгійці був спорудою великою, з товстими стінами та великими підвалами, а тому опалити його було не просто, навіть не зважаючи на те, що в кожному приміщенні стояла, як мінімум, одна «грубка» (а то й дві-три).
І тут же була їдальня, лазарет і штаб.
Де була лазня в період «першої Великої війни» - поки не відомо.
"Романтика війни кардинально змінилася для бельгійців вже навесно: «розпустило» дороги в «сумному містечку без душі», як писав дивізіонний лікар про Збараж, перші втрати колег на фронті біля Озерної, поховання на Тернопільському кладовищі і т.д., і т.п. Але справжні жахи з’явилися, як не дивно, після завершення воєнних дій. Повертатися до рідної Бельгії через ворожі країни Європи було неможливо, тому маршрут проліг через Москву, Перм, Омск, Читу, Харбін, Владивосток, Сан-Франциско, Чікаго, Нью-Йорк і Париж. Нащадок одного з учасників цієї вимушеної «кругосвітньої мандрівки» Огюст Тірі описав все це у своїй книзі «Пілігрими Великої війни. Одіссея бельгійського бронедивізіону у 1915-1918 рр.» (2010). Рівно 10 років тому автор подарував мені цю монографію з дарчим написом тодішнього (і нинішнього) Посла Королівства Бельгії в Україні пана Люка Якобса. Крім того, пан Посол подарував нам УСІ банери про історію АСМ, що двічі презентувалися у Збаразькому замку. Маю сподівання, що в цьому році, після нашої Перемоги, цю мобільну виставку побачать мешканці багатьох населених пунктів, пов’язаних з військовими виправами АСМ (а їх на Тернопільщині дуже багато). Щоб усвідомити одну незаперечну істину: бути союзником людиноненависницького московсько-російського аднрофага – нічого доброго принести не може. Це карма, що карає і каратиме усіх його поплічників. Сучасна історія про це вже свідчить", - наголошує Руслан Підставка.
