Колись, на землях сучасної Тернопільщини, блукав шерстистий носоріг  (Coelodonta antiquitatis). Він повільно ступав по мерзлій землі, залишаючи глибокі сліди, і широким рогом розгрібавав сніг у пошуках торішньої трави. Поряд, за пагорбом, могли блукати  мамонти — його сучасники.

Тіло носорога було створене для виживання у холоді: густе рудувато-коричневе хутро, товста шкіра, підшкірний жир. Два кератинових роги — великий, вигнутий уперед, і менший між очима — допомагали добувати їжу, а не боротися. На плечах красувався жировий горб, що тримав масивний ріг і допомагав витримувати суворі зими. Дорослий носоріг досягав трьох метрів у довжину, півтора метра у плечах і важив майже дві тонни.

"Сьогодні у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються десять фрагментів кісток шерстистого носорога — нижні щелепи, плечові й гомілкові кістки, фрагменти тазу, стегнова кістка та шийний хребець. Найдавніші знахідки датуються 1947 роком, остання — 1980-м. Рештки виявлено в Кудринцях на Борщівщині, Пронятині поблизу Тернополя, Городку біля Заліщиків, Кривках на Теребовлянщині, у самому Тернополі під час земляних робіт, а також у селі Токи — в глиняному кар’єрі біля старої цегельні. Більшість знахідок визначив  палеонтолог Володимир Свистун, який підтвердив їхню належність до виду Coelodonta antiquitatis. Назва роду перекладається з грецької як «дірчастий зуб»", - повідомляє Оксана Кульчицька, завідувачка художньо-рекламного відділу ТОКМ.

Аби уявити шерстистого носорога «живим», варто згадати Старуню на Івано-Франківщині. Там природа зберегла не лише кістки, а й шерсть та м’які тканини цієї давньої тварини. Сьогодні ці унікальні рештки експонуються у  Державному природознавчому музеї НАН України у Львові.

Шерстисті носороги зникли з лиця Землі тисячі років тому внаслідок потепління, але їхні сліди і кістки дотепер нагадують нам про велич природи та про життя, що колись тут вирувало.