"Назарій зростав і навчався в селі Юськівці. Був добрим, світлим і щирим, поважав старших, понад усе любив свою сім’ю та рідне село. Після закінчення школи обрав шлях служіння державі — пройшов строкову військову службу. А вже з початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року за призовом під час мобілізації, без вагань став на захист України. Бойовий шлях Назарія пролягав через найгарячіші точки фронту. За сміливість і відданість справі захисту України був відзначений орденом «За мужність», медаллю «За знищення ворога», нагрудним знаком «Ветеран війни». Кожна коротка відпустка для захисника була безцінною — поспішав додому, щоб обійняти рідних, потішитися маленьким синочком Давидом", - йдеться у дописі Лановецької громади. 

Та вже в грудні під час ворожого обстрілу позицій Назарій зазнав тяжких поранень.

Лікарі до останнього боролися за його життя, рідні вірили в диво та зцілення.

Однак 17 грудня серце відважного воїна перестало битися.

Назарій не встиг 20 грудня відсвяткувати перший день народження сина Давида, не встиг набутися з родиною, не встиг пожити під мирним небом.

Прощання з Героєм відбулося з усіма військовими почестями.

Під звуки Державного гімну та залпу дружині захисника вручили Державний стяг — символ країни, за свободу й незалежність, якої Назарій віддав своє життя.

Схиляємо голови в глибокій скорботі та вдячності. Вічна і світла пам’ять Герою!