Храм завеликий та зарозкішний, як для майже сільських Микулинець. Така споруда гармонійніше виглядала би десь посеред Львова. Що й не дивно, якщо врахувати, що костел зведено за мотивами знаменитої Гофкірхе — храму при палаці короля Саксонії в Дрездені. Він, до речі, теж присвячений Пресвятій Трійці.
"Раніше на цьому місці стояв храм, зведений ще Анною з Йорданів (Сенявською). Його було присвячено Св. Анні — небесній покровительці фундаторші і власниці містечка. Він простояв недовго та був знищений татарами в 1619 р. По тому на згарищі звели дерев'яну капличку. У 1675 р. її спалили турки під час облоги розташованого за кількасот метрів замку. По тому, як яничар вибили з Микулинець, капличку відновили. У 1718 р., тут постав дерев'яний костел на честь Івана Хрестителя, зведений з міцних дубових колод", - пише Дмитро Полюхович, дослідник та мандрівник, історик.
Сучасний мурований храм почали зводити у 1761 р. коштом графині Людвіки з Мнішеків Потоцької.
Будівництво Людовіка Потоцька доручила своєму родичу — графу Августу Фридерику Мошинському (чоловіку онуки який був не лише родичем, аристократом та високопосадовцем, але й знаним архітектором та масоном.
Архітектуру Мошинський вивчав під керівництвом італійця Ґаетано К'явері — придворного архітектора короля Авґуста ІІІ, а загальну освіту він отримав у військовій школі в Дрездені.
Вірогідно саме дрезденські спогади стали визначальними при проектуванні нового храму, проект якого архітектор створив за мотивами Дрезденської Гофкірхе.
Наріжний камінь костелу заклав Львівський архиєпископ Вацлав Сераковський. Як для такого масштабного проекту будівництво завершили досить оперативно. Вже 1779 р. храм освятили.
"1859 р. у костелі сталася пожежа, що повністю знищила дах. Костел швидко відбудували, але оцинкованої бляхи вистачило лише на центральну баню, а дах довелося крити ґонтом. Таке «сільське» покриття на «майже-королівському» храмі виглядало не зовсім доречно. Храм привели до ладу лише в 1926-1929 рр. Масштабну реставрацію провели під керівництвом професора Вітольда Мінкевича. За «других совєтів» костел закрили. Спочатку тут був склад боєприпасів, по тому зерносховище та склад мінеральних добрив. Вірним костел повернули лише наприкінці 1989 р. На той час храм був у досить жалюгідному стані. Наразі проведено ремонт та часткову реконструкцію за проектом архітектора Зеновія Логуша у ході якої, зокрема, дещо змінили форму центральної бані", - йдеться у дописі.
Фото Дмитро Полюхович
