Його подарував мешканець Тернополя Мастиголова Микола Петрович.
"Колись про морські походи запорізьких козаків, які розхитували міць Османської імперії, знала вся Європа. Здебільшого, в них брало участь 40–50 човнів-чайок, але бували і великі військові операції, в яких було задіяно від 300 до 400 плавзасобів. Скоріш за все, їх назва походить від турецького слова ᶊаука. Це були безпалубні веслово-вітрильні плоскодонні судна, довжиною від 15 до 22 м, шириною і висотою до 4 м. У ХVI–XVII ст. їх виготовляли із стовбура липи чи верби, у XVIII ст. – із стовбура великого столітнього дуба", - повідомляє Віра Шумська, старший науковий співробітник ТОКМ.
Для спорудження такого човна залучали близько 60 умілих майстрів, які справлялися з роботою за 2 тижні.
Товщина дна становила 12–15 см, остійність – 0, 6 м.
Ззовні човен обв’язували снопами очерету, завдяки чому він залишався на плаву навіть заповнений водою.
Ніс і корма чайки не відрізнялись один від одного, оскільки мали по керму, завдяки чому судно могло рухатися у будь-якому напрямку. Лави, які кріпилися до бортів, надавали човну міцності.
Також на бортах розміщувалося 10–15 пар весел.
По центру судна встановлювалася зйомна щогла, яка несла щоглу та реї із прямим вітрилом. Проте, їх ставили лише за сприятливого вітру. Бортові балки (шпангоути) підбиралися за формою деревини так, щоб не витрачати багато часу на їх обробку.
Човен вміщав від 40 до 60 чоловік і все необхідне для бою: запаси пороху, кулі, мушкети, 4 фальконети (гармати малого калібру) та ядра для них.
"Французький інженер Гійом Боплан, який у середині XVII ст. перебував на польській службі і займався будівництвом фортець, описав і замалював козацьку чайку. Зокрема, він докладно розповів, що у козаків «сухарі знаходяться у великій бочці, яку міцно прив’язують. Витягують їх через втулку. Беруть із собою також барильце з вареним пшоном і діжечку з борошном, розведеним на воді, яке їдять, змішуючи з пшоном, всі разом, що вони дуже цінують; цей наїдок служить їм і їжею і питвом, він має кислуватий смак і називається саламаха, тобто пречудова страва». Про козацькі човни-чайки ходило багато легенд. Наприклад, про дух моря – покровителя кожного з цих суден; про особливі знання і магічні обряди козаків-характерників, завдяки яким човни ставали невидимими для ворога; про чайки-обереги – маленькі моделі човнів, які козаки під час плавання носили на грудях", - наголошує пані Віра.
