Провести воїна в останню путь прийшли рідні, побратими, друзі та мешканці громади. Труну, накриту Державним Прапором, зустрічали зі сльозами, квітами та тишею, яка час від часу проривалась гірким плачем.

«Сльози текли по обличчях чоловіків і жінок, дорослих і літніх — бо втрату такого сина громади відчув кожен», — зазначили у Байковецькій об'єднаній громаді на офіційній Facebook-сторінці.

На церемонії прощання було багато побратимів Леоніда, які трималися з честю, але в їхніх очах — біль. Особливо розчулили прощальні слова дружини, яка не могла стримати розпачу.

«Це була хвилина, коли слова тонули у сльозах, а біль виривався із сердець криком душі», — додали у громаді.

Поховали воїна на місцевому цвинтарі. Село на мить завмерло, проводжаючи героя — люди схилили голови у скорботі, а серця наповнилися болем та вдячністю.

Щирі співчуття рідним та друзям нашого захисника...