Як розповіли у Суспільне Тернопіль, чоловік пробув у російському полоні два роки, а два місяці його вважали безвісти зниклим.
«У полоні були важкі моменти, навіть думки про самогубство. Я засинав зі шматком скла в руках, бо думав, що більше просто не витримаю. Але мені снився наш син, і це давало сили триматися та боротися», - поділився пережитим Андрій .
За словами Андрія, він ніколи не втрачав надії на повернення додому:
«Коли дізнався, що мене включили у список на обмін, не повірив, що це станеться так швидко. Кілька днів нас тримали з зав'язаними очима в ангарі, і ми думали, що нас перевозять в іншу колонію».
Його дружина Олена Коваль розповіла, як родина та громадські організації боролися за звільнення:
«Ми їздили на мітинги, зверталися до координаційного штабу, омбудсмана, до Червоного Хреста, писали депутатам, в ООН та до Європейського суду. І дякувати Богу, дочекалися».
У день обміну родина отримала повідомлення з координаційного штабу, і вже того ж дня діти почули голос батька.
«Ось як виглядає щастя», — написала Олена Коваль на своїй сторінці у Facebook.