Читайте нас в соціальних мережах

14 жовтня. Цей день в історії Тернопільщини

Понеділок, 14 жовтня 2019 00:00
Сторінками історії: 1809 - Російській імперії передано територію Галичини на схід від лінії смт.Залізці - місто Зборів і річка Стрипа, 1996 – у Тернополі розпочав діяльність історико-меморіальний музей політв'язнів, 2006 - у Тернополі перепоховано останки релігіє знавця, лікаря, святого сповідника Арсена Річинського. 

14 жовтня 1809 року -  за Шенбруннським договором Російській імперії передано територію Галичини на схід від лінії смт.Залізці - місто Зборів і річка Стрипа. Указом російського імператора Олександра I з 15 червня 1810 року тут створено адміністративно-територіальну одиницю - «Тернопільський край» із центром у місті Тернополі, який отримав статус окружного міста. Після Віденського конгресу влітку 1815 року Тернопільський край повернено Австрійській імперії.

14 жовтня 1888 року – у с.Красне тодішнього Скалатського повіту народився суспільний діяч у краї і на еміграції, правник, журналіст Степан Ванчицький.  Був учасником визвольних змагань у лавах Українських Січових Стрільців. Від початку 1928 р. вів обласну адвокатську канцелярію в Сяноці, організовував читальні і філію «Просвіти» в селах і містечках Лемківщини, діяльний ви товаристві «Сільський Господар», боровся проти спроб польських урядових кіл полонізувати українців Західних Карпат. В Галичині співпрацював у газетах «Діло» та «Українське Слово». У липні 1944 р. виїхав до Німеччини, а потім до Австралії. Активіст українського громадського життя у Сіднеї.

14 жовтня 1891 року - у м.Тернополі народився офіцер полку УСС та УГА, письменник, діяч «Просвіти», публіцист, автор творів про національно-визвольні змагання 1914-1940 рр. Максим (Максиміліан) Брилінський. Помер 20 лютого 1968 р. у м.Мюнхені (Німеччина).

14 жовтня 1902 року - с.Біла Тернопільського району народився громадський діяч у США, журналіст і перекладач Володимир Семенина. У дев'ятирічному віці переїхав з матір'ю та сестрою до Бостона. За його проектами були виготовлені деталі для військових кораблів та прилад для контролю револьверів. Працював над розробкою катапульт для авіаносців у фірмі «Пауер Дженерейторс». З 1953 до 1959 року та в 1964 — 67 роках працював з поліестровими плівками у фірмі «ДюПонт», проектував спеціальні вентилі для атомних підводних човнів та міжконтинентальні кабелі на замовлення НАСА. У 1969 році вийшов на пенсію, і до своєї смерті проживав у місті Гемптон, штат Нью-Джерсі. Помер 25 вересня 1993 року, похований на цвинтарі святого Андрія у місті Саут-Баунд-Брук.

14 жовтня 1978 року – в США помер майстер бандури харківського зразка, майстер цимбалів,Почесний член Української Капели Бандуристів ім. Т. Г. Шевченка, уродженець Чорткова Павло Степовий. Виготовив понад 40 бандур. Інструменти робив у 50-70-их роках.

14 жовтня 1996 року – розпочав діяльність історико-меморіальний музей політичних в'язнів у місті Тернопіль. Засновники - Інститут національного відродження України та Тернопільська обласна спілка політв'язнів і репресованих України. «Історико-меморіальний музей політичних в’язнів», як відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею відкрито й освячено 14 жовтня 1996 року на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея створення музею належить краєзнавцю, археологу, директору Інституту національного відродження - Ігорю Ґереті. Власне тоді і було відкрито першу експозицію, яка розміщувалась лише у кількох камерах. Станом на сьогодні виставкові зали музею розміщені у 28-ми камерах колишнього слідчого ізолятора радянської спецслужби. Будівля, в якій знаходиться музей, розміщена на вул. Коперника, 1 та була побудована на базі підвалів будинків XVII та XIX століть у 1944-1947 роках німецькими військовополоненими.

14 жовтня 2006 року - до Тернополя перевезено й перепоховано на Микулинецькому цвинтарі останки громадського, політичного і церковного діяча, композитора, фотографа, краєзнавця, основоположника української етнології релігії, лікар. святого сповідника Арсена Річинського (на іконі). Народився 1892 року в с.Тетильківці Кременецького району. Після відбуття десятирічного терміну, Річинського разом з новою родиною, відправляють у безстрокове заслання в Кизил-Ординську область Казахської РСР без права повернення в Україну. Там він працює лікарем районної лікарні. Помер Арсен Річинський 13 квітня 1956 року внаслідок крововиливу. Поховали його на цвинтарі станції Джусали Кизил-Ординської області. Патріотична громадськість Західної України ще у 30-ті роки вшанувала подвижницьку працю А. Річинського, занісши його ім’я до енциклопедій. З 1998 р. у Кременці відбуваються Річинські читання, видруковано збірник наукових праць «Арсен Річинський — ідеолог українського православ’я». Його ім’я присвоєно Кременецькому медичному училищу. Українська автокефальна православна церква виготовила медаль Арсена Річинського «За духовність», а також розробила спеціальну програму вшанування видатного діяча і перевезення його праху на Тернопілля. У 2009 році Українська автокефальна православна церква очолювана Митрополитом Мефодієм проголосила святим сповідником і зарахувала до лику святих - видатного українського лікаря, громадського і політичного діяча, богослова Арсена Річинського.

 

 

Додати коментар



ЗАРАЗ ОБГОВОРЮЮТЬ