Як розповіли у "Суспільному" Олег до війни мав ресторанний бізнес і займається кулінарією вже 20 років.
«Сьогодні — макарони, смажена рибка, салатик, суп з фрикадельками з зеленню. Щоб приготувати повноцінний обід, треба три години. Я вже свій у цьому — це моя справа», — каже Олег.

Роман — строкову проходив кухарем, у мирному житті працював будівельником.
«Робимо салат: зелена цибулька, помідори, сир і сметанка. Хлопцям подобається. Якщо маємо м’ясо — смажимо шашличок чи бараболю на мангалі. Не ресторан, але з душею», — каже Роман.

Обіди військові їдять у невеличкій кімнаті, яка слугує їдальнею. На стінах — дитячі малюнки, прапори та ікона «Тайна вечеря». Військові жартують між собою і з кухарями.

«Чекай, вони все лізуть і лізуть», — сміється капелан ПЦУ отець Степан. 
«Вимкни світло — вони на світло лізуть!» — підхоплює військовий.
«Капелан — три фрикадельки, записую!» — сміється Роман.

Хлопці кажуть, що військові не скаржаться на їжу, а дехто навіть з гумором додає:
«Якби я знав, що так смачно годують — раніше б на війну пішов».