Їй 24, шостий рік служби. Родом із Луганщини, її дім окупований, але вона не зламалась.
На фронті вона — зв’язковець пункту управління, яка приймає і передає команди, координати. Її дивізіон — один із найкращих, а сама вона — приклад сили, витримки та любові до України, пише "20 хвилин Тернопіль".
Контракт підписала майже одразу після школи на три роки. На початку війни, каже, вже б могла завершити службу, та вона продовжується автоматично.
"Тепер служитиму до кінця особливого стану або до декрету, з чим швидше пощастить, — каже дівчина. - Дім окупований. Шкода, дуже шкода, все своє, рідне, але ми мусимо йти далі".
Про армію мріяла з дитинства, але зізнається, що не так, як собі все уявляла.
Серед бар'єрів на фронті, згадуючи перші дні, називає мову, хоча спілкується чистою солов'їною. У бригаді хлопці родом переважно з україномовних регіонів.
"Спершу виходило лише лаятися українською, — пригадує військова. — Але потрохи виговорилася. Хтось допомагав, хтось підсміювався. Усе це вкупі стимулювало і тепер балакаю".
Географія служби — як карта бойових дій: Донецька область, Запоріжжя, Курська.
"Найстрашніше було на Курщині, — каже захисниця. — Гарячіше, ніж будь-коли".
Ще у військкоматі запропонували зв’язок. Так і стала зв’язківкою.
Три місяці навчалася в Полтаві.
А починалося все з «Десни», де пройшла курс молодого бійця. Там було важко: і з побутом, і з адаптацією. Вперше тримала в руках автомат — очі горіли. Стріляти виходило з першого разу. А от чистити зброю не любила тоді, і не любить досі. Офіцери прискіпувалися, відточували вміння на швидкість.
Зараз Орлятко служить на пункті управління. Паралельно навчається: вже четвертий курс управлінського факультету в Чортківському заклад вищої освіти (ЗВО) — за квотою УБД.
"Приймаю й передаю команди, координати, — описує свої обов'язки Орлятко. — На вогневих — передаю на гармату".
Усе відбувається швидко.
Від першого повідомлення командування до пострілу проходить всього чотири хвилини.
Це враховуючи наведення, подачу снаряду.
Далі коригують, пристрілюються, і, звісно, влучають. Усе злагоджено.
У відпустку військова їздить до Скали-Подільської — туди перебралась її родина.
Мамі з вітчимом було непросто: люди спершу дивились насторожено, реагували на російську мову.
З часом усе владналося.
Тепер вітчим працює, мама вдома.
