Зевс - головний сержант батареї 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.
Служив у розвідці, працював у зоні бойових дій на Донеччині та Луганщині. Через рік звільнився зі служби - тоді ще встиг повернутися до цивільного життя.
"Після повномасштабного вторгнення був у Польщі, але серцем в Україні. Переконавши дружину повернутись, і вже в травні 2022-го знову став до лав ЗСУ. Ставши навідником на гарматі «МСТА-Б», а потім пройшов навчання на «FH-70»", - інформує Тернопільський обласний ТЦК СП
Досвід, здобутий у 2014–2015 роках, дуже допоміг: Зевс уже знав, як поводитися в небезпечних ситуаціях, як залишатися зосередженим і холоднокровним.
У липні 2023-го, під час боїв на Гуляйпільському напрямку, підрозділ Зевса потрапив під обстріл. Снаряд потрапив у дерево поблизу бліндажу. Зевса відкинуло вибуховою хвилею, він отримав поранення у бік і ногу. Його навідник потерпів серйозніше - уламок потрапив у плече. Після тижня у госпіталі та двох тижнів реабілітації Зевс повернувся до строю.
Після поранення він знову опинився на Донеччині, а згодом поїхав на навчання до Польщі - опановувати нову самохідну артилерійську установку «Краб». Періоди навчань, каже, сприймаються як моральний перепочинок: не легше фізично, але голова трохи відпускає.
«Нам дають координати – ми працюємо. Потім чуємо у відповідь: "Ціль вражена" або "Ціль знищена". Це і є ті маленькі перемоги, що дають надію», - каже Зевс.
Зі звичайного навідника Зевс виріс до командира гармати, а згодом став головним сержантом батареї. Однак, постійно доводиться навчатися. Після «Краба» їх перевчили ще й на українську САУ «Богдана». Працювали багато. І результат бачили - точні влучання, знищена бронетехніка, спалені склади.
Найцінніше для Зевса - це турбота і підтримка дружини. Коли їде додому, вона запитує, що приготувати, завжди вигадує щось нове. Знає, що його найулюбленіший - салат «Шуба». Любить поратися на кухні, готувати, каже, що його повернення додому - це її найкраще натхнення.
Найприємніші спогади з відпусток для Зевса - це обійми коханої. Мовляв, обіймаєш - і розумієш: ти вдома, в найбезпечнішому і найрадіснішому місці. Але відведено лише 15 днів.
Його історія - одна з багатьох, які щодня творять наші захисники.
