Пані Мирослава - корінна великогаївчанка. З раннього дитинства батьки привчали доньку до праці. Доля вела пані Мирославу непростими стежками, та пройшовши крізь усі життєві випробування, навіть у свої 100 років вона залишається оптимістичною. На її долю припали лихі воєнні роки, Голодомор, і знову війна. Жінка – очевидиця змін влад різних країн на нашій території.

"Познайомилась з чудовим хлопцем Михайлом, з яким створили люблячу та міцну сім’ю. Після одруження молодята переїхали до села Товстолуг, де Мирослава працювала дояркою у місцевому колгоспі. У сім’ї народилася одна дочка. У 1968 році Жминди побудували будинок у Великих Гаях, куди й переїхали. Жінка завжди була патріоткою, ревно вболівала за долю села, без неї не обходилися жодні заходи у Гаях. Пані Мирослава швидко стала вдовою, тому довелося одній виховувати дочку, а пізніше – двох внучок. Багато років жінку турбувала астма, але, дякувати Богу та лікарям, Мирослава Петрівна успішно подолала хворобу", - наголосили у громаді. 

Своїм керівничим характером ювілярка завжди тримала порядок та дисципліну у всьому. Вважає, що секрет її довголіття – це праця, любов до Бога та землі.

Пані Мирослава вже застала одну війну. Тепер переживає ще одну і сердечно вболіває за наших воїнів, які в наш час борються за незалежність, активно цікавиться життям громади та вірить, що настане перемога, і живими додому повернуться усі захисники.