Хай світанок 
вас в шибці застане,
аби свіжістю чистого неба
ви могли доторкнутися рани,
кого зв’ялили біль і тривога.
Скрайте сум їх 
об місяця кінчик.
Проживіть одне літо для Бога,
як давно 
Леонардо да Вінчі.
А іще…» 
Тиша звисла над нами, 
лиш відлуння затигло в палаті:
«Проживіть, хоч годину, 
для мами,
щоб збагнути, 
які ми багаті