Вчора, 29 квітня, видавництво «Темпора» планувало презентувати першу для себе книжку про футбол «Пригоди найпопулярнішої гри», яку написав та впорядкував відомий спортивний журналіст з 20-річним стажем, уродженець Тернополя - Іван Вербицький.
Проте війна внесла свої корективи.
Як такої презентації не буде, та дуже скоро, «Пригоди найпопулярнішої гри» з’являться на полицях «Книгарні Є» та в інтернет-магазині видавництва «Темпора».
"Приємно, що попри все книжка таки видається і невдовзі побачить світ, - каже автор Іван Вербицький. – Вклав у неї душу, ті знання, напрацювання і цитати з живого спілкування з нашими видатними футболістами протягом двох десятиліть журналістської діяльности. В принципі, книжка – в дусі часу, сповнена ненависті до москалів. Фактично, то історія українського і в його контексті світового футболу моїми очима. Суб'єктивна, може, хтось не погодиться. Довоєнний футбол у Польщі і царській росії, роль Закарпаття, міфи про так звані матчі смерті, дві сторони «Динамо», «Кубок – Львову», історичний злам від «Зорі» й «Дніпра», договірні матчі, бандитський футбол 90-х і, звісно, про визначну роль ультрас, яким присвятив окрему главу».
Допомагала у підготовці книги до друку - дружина автора - Світлана Вербицька.
"Коли гордишся своїм чоловіком і другом. Я між іншим - літредактор цієї епохальної книженції", - зізналася пані Світлана.
До слова, «Пригоди найпопулярнішої гри» - третя книга започаткованого видавництвом «Темпора» циклу, який у пригодницькому стилі розповідає про різні напрями людської діяльності. Раніше виходили «Пригоди філософських ідей Західного світу» Тараса Лютого і «Пригоди клітин» Ольги Маслової.
Нова книжка – про гру, яка за кілька століть еволюціонувала від руханкової забави і складника підготовки воїнів до шоу-бізнесу.
Ця книжка — про футбол. Той, який ми любимо, і той, на який його перетворили великі гроші. Ця книжка про гру, яка допомагала нам, українцям, зберегти й відстояти свою ідентичність, пише Sport.ua.
Зацитуємо частину з книги:
"Єдиним, хто публічно відмовився стати росіянином, був Олексій Михайличенко, котрий 1991-го став чемпіоном Італії в складі «Сампдорії», а через рік здобув чемпіонство, перейшовши в шотландський «Рейнджерс». Олексієві тоді було 30, на Євро-1992 він був капітаном збірної СНД. Як мінімум до мундіалю в США росіянам Михайличенко знадобився. Проте гравець відмовився категорично: «Ви можете уявити, щоб шотландець виступав за Англію чи навпаки, англієць за Шотландію? Я там виступаю і можу впевнено сказати, що ні. Я українець і не можу виступати за іншу збірну".
